#ЧитанняНаРайоні. Моцарт, «пекло» і другий шанс

24 Вересня 2021, 17:59
#ЧитанняНаРайоні. Моцарт, «пекло» і другий шанс 7658
#ЧитанняНаРайоні. Моцарт, «пекло» і другий шанс

«Хочу щось почитати. «Моцарта» рекомендуєш», – питаю у колишньої колежанки, яка добре розуміється на літературі. 

«Так, бери. Він легкий і класний», – отримала у відповідь.

Додам, що після кількох «відкладених на потім» книг, які «не зайшли», важко було визначитися, що саме я хочу почитати. Тож, беручи в книгарні з полиці «Моцарт 2.0» Джорджа Бату, вагалася, чи «осилю» його до кінця. «Ого, аж 450 сторінок!», - ця думка постійно крутилася в голові. І хіба ж могла я тоді знати, що цю книжку я прочитаю за три вечори? Твір, дійсно, легкий та невимушений, читається на одному диханні.

 

Головним персонажем книги є відомий австрійський композитор Вольфган Моцарт. Розповідь починається з того, що важкохворий музикант, беручи завдаток у замовника, погоджується написати «Реквієм». Проте він помирає в 1791 році, не встигаючи завершити роботу.

І тут починається найцікавіше, адже після смерті Моцарт… ожив у сучасному Нью-Йорку. На лавці в одно з міських парків його знайшли двоє перехожих. Затим Моцарта забрали до поліцейського відділку.

Одягнутий у характерний для ХVIII століття одяг та перуку,  композитор намагається пояснити хто він, проте йому ніхто не вірить.

У тому ж таки поліцейському відділку Вольфган знайомиться з українською емігранткою Стейсі, яка допомогла йому вибратися від копів й, розуміючи, що цьому диваку йти нікуди, запрошує жити до своєї орендованої невеличкої квартири.

Саме Стейсі допомагає Моцарту, який вважає всі сучасні блага цивілізації не інакше як проявами дияволізму, призвичаїтися до світу, в якому він опинився.

 

 

«Я потрапив у пекло», – не раз ловить себе на думці Моцарт, дивлячись на одяг перехожих, літак у небі чи їдучи в метро…

 

Композитор часто згадує своє попереднє життя, аналізує і намагається зрозуміти, чому так сталося саме з ним? Навіщо йому дали цей другий шанс? Моцарт часто згадує свою дружину, синів, яких, померши, залишив у скрутному фінансовому становищі.

Єдине, що «переніс» із собою він у нове буття – любов до музики. Попри те, що інструменти, на яких грав Вольфган у своєму попередньому житті добряче змінилися, він швидко «знайшов із ними спільну мову». Публіка просто шаленіла від його гри, збираючись юрбою навколо фортепіано.

Аби музиканту не «зірвало голову» від такого успіху, Стейсі доводиться тримати Моцарта під контролем.  В якийсь момент між цими двома виникає симпатія, проте кожен з них, розуміючи ситуацію, в якій вони опинилися, не дозволяє собі переступити межу до більшого.

 

Все змінили проблеми Стейсі, які вона мала з міграційною поліцією. В один момент дівчина була змушена втікати з Америки. Сідаючи в літак, вона понад усе мріє ще раз побачити Моцарта. І тільки уявіть, яким було її здивування, коли, відкривши очі, вона побачила його перед собою.

«У своєму житті я часто прагнув того, чого не хотів, а хотів того, чого не прагнув. І я не хочу повторювати своєї помилки ще раз», – тихо сказав Моцарт.

Стейсі відчула, що зараз заплаче…

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024