Місто моряків та металургії – Маріуполь у спогадах

Цей репортаж написаний зі спогадів уродженців про місто Маріуполь. Відверта та болюча розмова про людей, зміни в суспільстві, майбутнє та втрати. 

Маріуполь потерпав не один раз від рук російських загарбників. Вперше «рускій мір» намагався привласнити українське місто у квітні 2014 року. А літом того ж року Маріуполь вдалося звільнити від загарбників. Місто розцвітало разом із культурним життям. На перший погляд, здавалося, що все добре скінчилося, але велика загроза була ще попереду. 

Лютий 2022 року – повномасштабне вторгнення, березень – блокада Маріуполя російськими окупаційними військами. А далі – тисячі знищених доль…

Маріуполь, 16-17 лютого 2022 року

Історія до 

Ксенія (ім’я змінено) народилася й виросла у Маріуполі, але зараз вона знаходиться далеко від рідного дому – у місті Рівне.

Навколо сонячна погода й теплий вітер кружляє серед дерев у парку, а вона краєм ока споглядає на своїх дітей, що безтурботно граються на майданчику. Та попри це, у повітрі відчувається тривожність, адже невдовзі Ксенія розповість про втрачений дім і яким вона його зберегла у власній пам’яті. 

Вона народилася 1990 року й проживала там до свого повноліття. Закінчила школу, технікум, а згодом потрапила до університету в Донецьку, з якого пізніше й втекла. 

Коли вона їхала з рідного міста, в ньому було 650 тисяч населення. Маріуполь здавався для неї неймовірно маленьким, адже під час кожної прогулянки завжди можна було когось зустріти зі знайомих. Таке є й у Рівному, де на кожному кроці ловиш привітання у свою сторону. 

Їй завжди хотілося кудись втекти, але ніяк не вдавалося, бо усі дороги завжди вели до моря. Це була одна з причин поїхати з міста на той час, адже суспільство дуже тиснуло. 

Маріуполь, 16-17 лютого 2022 року

Місто та мешканці

Зі слів Ксенії, тоді соціум у місті ділився на дві категорії – ті, хто бував у морі частіше, ніж на суші – це моряки та їхні сім’ї й ті, хто невпинно працював на заводі, зокрема й на «Азовсталі».

«Я була з категорії моряків – це своя певна травма дитинства», – промовляє жінка з іронічною посмішкою на обличчі.

Вона вважає, що нормальних сімей, де є моряк, не існує. Діти, що зростали в таких сім’ях, завжди перебували в довгих очікуваннях на батька. 

В дитинстві Ксенії це очікування тривало понад дев’ять місяців. У ті часи ще й не існувало відеодзвінків, щоб хоч якось полегшити тугу за тим, кого не можеш бачити. І два місяці перебування моряка на суші видавалися неймовірно короткими. Будучи дитиною, завжди хвилювало це очікування на батька, а потім зустріч і свято, яке минало зовсім скоро. 

Тож Маріуполь був містом з умовно покинутими дітьми та їхніми матерями, що завжди чекали.

Сім’ї моряків тоді вважалися умовною інтелігенцією міста, бо це були більш забезпечені люди. Та через це можна було стати об’єктом косих поглядів на собі. Коли хтось дізнавався, що ви із сім’ї моряків, вас часто сприймали за «мажорів», але це була хибна думка. 

Тоді Ксенію хвилювало лише одне – ось те очікування, але інші цього не розуміли, адже їх бентежило більше матеріальне. Інші завжди були вдома і, можливо, вони були раді, якщо хтось кудись би поїхав, але ніхто не їхав.

Та повернімося до тих, хто працював на заводах. Через тяжкі умови праці люди видавалися суворими. Ксенія згадує, що в місті існували цілі райони біля заводів, де також проживали люди, що там працювали. Тому, під час прогулянок там у підлітковому віці відчувалася різка зміна соціуму, поведінки та настроїв, що дуже дивувало дівчину.

Маріуполь, 16-17 лютого 2022 року

Після 2014 року

Ксенія поверталася додому після 2014 року декілька разів і зміни були помітними.

«Люди стали м'якішими, можливо, я виросла і стала якось по-іншому сприймати, але коли я приїжджала, то відчувалася єдність духу», – із теплотою на душі згадує жінка.

До цього кожен був на своїй хвилі й кожен жив своїм ритмом. Після повернення це було справжнім шоком – вибух кольору та краси, а мешканці здавались такими різними, ніби нарешті почали виходити з-під тяжкості суворого металургійного життя. І нові люди почали приїжджати до міста Марії [сингл українського рок-гурту Океан Ельзи, оприлюднений у 2022 році та присвячений подвигу захисників Маріуполя], приносячи за собою ще більше позитивних змін.

Маріуполь, 16-17 лютого 2022 року

Її місто сповнене залізних людей, тому дивлячись на те, що відбулося з ним в останні роки, стає очевидним стійкість Маріуполя.

Наступає звук полегшеного видиху. Але ця історія ще не завершена, адже Ксенія береже в собі історію про біль та втрату дому. Та про це у наступному розділі. 

Автор фото

Артем Походнєв