Столітня історія храму музики у Рівному: від костелу Святого Антонія до органного залу
758 
Кінотеатр, концертний зал – будівля колишнього костелу святого Антонія у Рівному встигла змінити не одне обличчя, перш ніж стати домом органної музики. Храм, що колись височів над усім тогочасним Рівним, за радянської влади перетворився на кінотеатр «Глобус», втративши і призначення, і власний орган, який тоді оголосили ворожим голосом.
Рівненська філармонія відкрила свої двері й поділилася столітніми секретами із відвідувачами. Подію відвідали журналістки Район.Рівне.
Його величність орган
Гостей на сцені радісно зустріла краєзнавиця Світлана Калько й познайомила із «серцем» філармонії – органом.
«Орган має такі образи, які нагадують обриси нашого колишнього костелу. Органи, які будуються, зокрема, для костельних приміщень, зазвичай мають на своєму фасаді такі образи, які нагадують або той храм, або ту будівлю, в якій вони будуються», – розповіла краєзнавиця.
Ближче із звучанням інструменту познайомила органістка Євгенія Бельмас. Вона також продемонструвала спеціальні можливості звучання інструменту та свої спеціальні черевички для гри, які служать їй із десяток років. Відвідувачі мали змогу впритул підійти до інструмента та насолодитися.
«Орган – унікальний. Він може звучати як один інструмент або як цілий оркестр», – поділилася Світлана.
Також вона розповіла, що інструмент дуже тендітний до звуків, рівню вологості та перепадів температур, що впливає на його звучання. На вітражах у залі встановлені спеціальні щити, які запобігають потраплянню прямого сонячного світла на інструмент.
Дослідниця повідомила, що храм пережив війни: його не зачепили німецькі окупанти, але за часів радянської влади оригінальні вітражі знищили, унікальний розпис у середині будівлі прибрали, храм залишився без дзвонів та шпилів, а всі цінності розграбували. Святиня поступово перетворилася на кінотеатр «Глобус».
«Тут були прекрасні кахельні печі. І от коли храм перебудовували під кінотеатр й розбирали ці печі, їх просто зруйнували. В одній з таких печей знайшли металеву скриньку із срібними монетами», – пригадала Світлана Калько.
Вона припустила, що награбовані скарби могли оселитися в домашній колекції партійців.
Ікона, що зникла на десятиліття
Світлана Калько поділилася з журналістками також легендою, яка вразила її найбільше. Йдеться про історію ікони Божої Матері, відомої як Марія з Волині. Її пожертвували дерев’яному костелу, одному з попередників сучасної мурованої споруди ще в 1650 році. Ікона тоді зберігалася у спеціально виготовленій ніші біля головного вівтаря.
Десятиліттями вважалося, що вона безслідно зникла, після того як рівненський костел закрила радянська влада. Доки Світлана Калько випадково не натрапила на згадку про неї на польських сайтах.
За словами дослідниці, оригінал ікони після 1945 року опинився в Польщі, у костелі Святої Трійці в місті Моково.
Підтвердження цієї історії Світлана Калько отримала завдяки настоятелю костелу Петра і Павла. Копію ікони, яка вважається головною святинею костелу Святого Антонія та його дерев'яного і мурованого попередників, привезли в Рівне 4 квітня 2023 року – оригінал зник із міста 80 років тому. Копію передали у храм Святих Апостолів Петра і Павла, щоправда без срібних риз.
«Марія з Волині знову повернулася на Волинь. Волинь історичну, бо Рівненщина належала колись до історичної Волині, тому це правдива легенда. Усі інші також. Усе можна назвати легендою», – зазначила краєзнавиця.
Людина-легенда: меценат, який залишився без архіву
Постать фундатора костелу Казимира Любомірского, Світлана Калько називає напівлегендарною, і не випадково. Композитор, благодійник і меценат за власний кошт навчав обдарованих юнаків XIX століття у провідних європейських музичних і театральних педагогів.
З часом хвороба позбавила його можливості писати самостійно, тоді він почав диктувати дружині спогади про видатних європейських музикантів і власні літературні переклади. Ці рукописи, за словами дослідниці, до наших днів не дійшли: вони або втрачені, або осідають десь у приватних колекціях.
«Якби ті, хто ставиться скептично до Любомірскіх, знали бодай третину того, що я про них знаю, вони б мали інше ставлення», – переконана краєзнавиця.
Окрему увагу Світлана Калько приділяє масштабу того, що рід Любомирських зробив для міста. За її словами, саме завдяки їм колишнє невелике поселення перетворилося спершу на ремісниче містечко, а згодом на повноцінне місто. Рід Любомирських побудував першу електростанцію (нині знищену), провів водогін, здійснив осушення території сучасної Лебединки та меліорацію, звів низку храмів і костелів, частину родового парку передав під будівництво гімназії.
Саме Рівненську гімназію дослідниця називає одним із найбільших досягнень родини: заклад дав місту статус освітнього центру Волині, куди приїздили родини урядовців. Тож Рівне відповідно розросталося й розвивалося.
Водночас Світлана Калько наголошує: Любомирські були власниками міста, і за тогочасним правом могли накласти вето на будь-яке рішення органу місцевого самоврядування – магістрату.
«Вони були продуктом свого часу», – зауважила краєзнавиця.
На запитання, яку історію про костел найчастіше не знають навіть місцеві мешканці, Світлана Калько відповідає узагальнено: для більшості відвідувачів екскурсій майже будь-який факт про будівлю стає відкриттям. Адже історія органного залу досі залишається маловідомою серед самих рівнян.
На завершення охочі зіграли в гру й перевірили свою уважність під час екскурсії.
Читайте також:
Майдан музики заспівав «Червону руту»: Рівненська філармонія розпочинає 88 концертний сезон
