Помер рівненський священик, який повернув Філарету орден, виступаючи проти корупції в церкві

На 80-му році життя помер один із найвідоміших православних священників у Рівному отець Юрій Велігурський. 

Він був одним з найперших священників Української Церкви на Волині, колишнім настоятелем Свято-Покровського собору у Рівному. У 2009 році він, разом з кількома священнослужителями та парафіянами виступив проти корупції та інших зловживань в Рівненській Єпархії УПЦ КП, пише «4 влада».

Як пише у своєму блозі отець Віталій Поровчук, «отець Юрій любив Церкву і Україну, був одним з перших громадських активістів та волонтерів у Рівному ще з 1980-х, тільки тоді це так не називалося. Він належав до перших просвітян, рухівців. Був першим рукопокладеним у місті священиком для відродженої УАПЦ, будував з громадою Покровський собор.

Отець Юрій Велігурський багато проповідував і писав про необхідність реформи Православної Церкви після її совєтського полону. Говорив про гріхи і вади церковного життя, але без зневаги до людей, до їх гріхів, бо сам щиро казав, що є грішником.

Просто йому боліло, коли церковне і громадське занедбувалося чи використовувалося у власних цілях».

У 2009-му році Юрій Велігурський був серед засновників Церковно-громадської ініціативи з розслідування корупції і хабарництва в Рівненській Єпархії УПЦ КП. Не раз звертався до патріарха Філарета спочатку особисто в листах, а після нереагування і публічно з проханням розслідувати зловживання у єпархії і передати цю справу до Церковного суду.

Патріарх Філарет ігнорував численні звернення священнослужителів та вірян щодо того, що купуються і продаються парафії, щоб отримати сан – треба заплатити хабаря, храми торгують послугами, як фірми, а управління всім цим відбувається авторитарно без соборноправності (відсутності щорічних соборів, які мали б займатися управлінням православними релігійними громадами області).

Йшлося також про домагання, хуліганство та інші порушення в духовній семінарії.

Оскільки патріарх ігнорував звернення і відмовлявся прийняти священників, отець Юрій повернув йому орден Святого Христа Спасителя, який отримав від патріарха в 2000 році.

Зрештою борців з корупцією в церкві виключили з лав Київського патріархату, а отця Юрія фактично виставили із Свято-Покровського собору у будівництві якого він брав участь з перших днів.

Про всі ці перипетії можна почитати в шести номерах газети «Православне діло».

Після вигнання отець Юрій майже 10 років був настоятелем незалежної православної парафії Іова Почаївського у Рівному.

– Маючи далеко за сімдесят, служив у лісі на пластових таборах Літургії, проповідував дітям, навчав, спілкувався у своїй простій, щирій, безпосередній манері зі всіма, – згадує у своєму блозі отця Юрія священник Віталій Поровчук.

– Завжди був з людьми з особливими потребами і допомагав їм. З початком війни служив на Рівненському полігоні, у шпиталі. Підготував прекрасний текст для тверезницької листівки, що їх ми 15 тисяч поширили у військах. І, звичайно, завжди молився за всіх.

У інтерв'ю газеті «Православне діло» у січні 2010-го року Юрій Велігурський казав:

«... Я знаю, що треба жити в правді і не мовчати перед гріхом. І до священства і будучи священиком, не мовчав, як бачив неправду. І таким постараюся залишитися до кінця, тим більше, що надіюся, небагато залишилося. Тому що 67 років – це вже такий вік… Як сказано – 70, при силі 80 років».

Останні кілька років Юрій Велігурський відійшов від священничого служіння і важко хворів.

Отець Юрій народився 6 травня 1942 року. Помер 7 листопада 2021 року.

9 листопада у Свято-Покровському соборі у Рівному о 09.00 розпочався чин похорону, а потім отця поховають на кладовищі у селі Колоденка біля Рівного.