На Донеччині загинув військовий із Рівного

05 Січня 2023, 18:16

1255

Олександр Ковальчук

Під час відбиття ворожого штурму поблизу міста Соледар Донецької області загинув військовослужбовець із Рівного Олександр Ковальчук.

Про це повідомляють у міській раді.

Життя воїна обірвалося 28 грудня. Олександру було 49 років.

Олександр Ковальчук народився у Рівному, закінчив 8 школу, музичну школу, де грав на трубі в оркестрі. А за тим вступив до Державної льотної академії України у місті Кіровоград (нині Кропивницький). Тут займався рукопашним боєм, брав участь у численних змаганнях, здобув фах інженера з обслуговування повітряного руху.

«Це був час розпаду Радянського Союзу, тож перед випускниками стояв вибір на вірність якій країні присягати — Росії чи вже незалежній Україні. Саша вибрав незалежну Україну — і присягнув на вірність саме нашій державі. Але потім фактично лишився без роботи на відміну від тих, хто пішов за Росією. Проте він не опускав руки», – розповідає дружина Героя Людмила.

Складні часи вимагали рішень, тож Олександр разом із товаришем винайняли контейнер на ринку та розпочали торгівлю. А згодом чоловік, який мав технічний склад розуму, опанував ще й роботу з проведення ремонтів. Особливо гарно виходило в нього вправлятися з плиткою, а за тим і гіпсом.

«Він дуже ревно ставився до роботи, все мало бути чітко, точно. Інструменти — тільки свої, до того ж якісні, отаким був», – продовжує дружина.

Іще на початку антитерористичної операції на Сході нашої країни, Олександр був готовий взяти до рук зброю.

«Ми заледве його вмовили, аби залишився вдома. Але у лютому дав зрозуміти, що буде інакше... Вже на другий день після початку війни покинув роботу на Волині, і пішов у військкомат. Там же тисячі чоловіків було, то навіть не один день ходив, але таки добився свого. Казав: «Я під жіночою спідницею сидіти не буду! Ви мене не вговорите! Чи треба дочекатися, щоб вас, як у Бучі, за коси з дому витягли?», – пригадує Людмила.

Олександр з Людмилою прожили разом 20 років. Він — надзвичайно добрий та щирий, людина слова і витримки, дбав про своїх дівчат.

«Настя — моя донька від першого шлюбу, ми з Сашею разом відколи їй сім років. Вважав її своєю донечкою, дуже любив. Якщо Насті треба на гуртки, чи уроки допомогти зробити — я завжди була спокійна, бо вони це робили разом. Потім Настя навчалася — теж потрібні були гроші, то він ніколи не сидів на місці, постійно у русі. Тільки почали з’являтися гелеві кульки, то вже за кілька днів вони з другом їх продають, аби у нас ввечері була якась копійка... А нещодавно у нас онучка народилася — їй усього рік і сім місяців. Саша так радів... Коли пішов на війну, жартував, що не може загинути, бо ж іще внучку заміж хоче видати... Знаєте, ми за всі роки слова поганого один на одного не сказали, і досі могли гуляти, тримаючись за руки... Таких, як він, одинці на цьому світі...» – розповідає дружина Героя.

Прощання із Героєм відбудеться 6 січня о 12.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі «Нове».

Редакція видання Район.Рівне висловлює щирі співчуття рідним захисника.ми розділяємо з вами біль втрати.