«Позаштатний начальник автомайстерні»: боєць Нацгвардії із Рівного розповів про службу водіїв на Покровському напрямку

27 Жовтня 2024, 12:01

348

Віталій Гаврилюк

Старший сержант Віталій Гаврилюк на псевдо Гаврило – водій рівненського підрозділу Національної гвардії. За кермом чоловік 25 років. Понад два роки чоловік служить у рівненському підрозділі НГУ.

Шлях у війську Гаврило розпочав з проходження строкової служби ще в 1997 році. Тоді військовослужбовець був на посаді заступника командира взводу. Службу в рівненському підрозділі Нацгвардії розпочав у серпні 2022 року, розповіли журналістам видання Район.Рівне у пресслужбі Нацгвардії.

«Початок повномасштабного вторгнення я зустрів на своєму маршруті в Рівному, працював водієм. Пасажири активно обговорювали, що буде далі. Я не став вагатися, набрав свого попереднього командира роти і вирішив йти на службу в Нацгвардію. Як тільки з’явилася вакансія водія, одразу ж розпочав службу в Рівному», – розповідає військовослужбовець.

У підрозділі нацгвардієць Гаврило не тільки перевозить військовослужбовців і необхідні вантажі, а й ремонтує різноманітну техніку. «Я маю всі категорії водійських прав, а ще, під час служби, пройшов навчання за напрямом.

«Водій-механік МТ-ЛБ». Тому я не лише кермую різною військовою технікою, а й добре ремонтую автомобілі. У підрозділі мене жартома називають «позаштатним начальником автомайстерні», – ділиться Віталій.

Нещодавно військовослужбовець повернувся з Донеччини, де на Покровському напрямку разом зі своїм підрозділом виконував бойові завдання. На фронті гвардієць Гаврило перевозив майно, особовий склад, ремонтував автомобілі і евакуював поранених побратимів.

«На Донеччині доводилося по-різному. Найтяжче для мене відвозити хлопців на виконання завдань, адже ти хвилюєшся, щоб всі повернулися живими і здоровими. Дуже важко, коли хтось з твоїх хлопців не повертається чи отримує поранення. Водіям на фронті важливо добре знати свою техніку, гарно орієнтуватися на місцевості в зоні відповідальності, бути готовим до різкої зміни оперативної обстановки, нерідко доводиться їздити вночі під обстрілами, без будь-якого освітлення. Тоді ти, як досвідчений водій, робиш це інтуїтивно, а за кілька таких поїздок повністю вивчаєш маршрут. На Донеччині доводилося постійно ремонтувати різноманітну техніку, хоч механізми цивільних і військових автомобілів схожі, проте є й відмінності. Під час ремонту броньованої техніки доводилося паралельно вивчати щось нове, переглядати відео. Та вникаєш швидко, адже розумієш, що від твоєї злагодженої роботи залежить життя побратимів», – додає військовий водій.

За словами гвардійця Гаврила, розрадою на фронті стають розмови з побратимами і пухнасті чотирилапі сусіди.

«Під час виїздів чи ремонту техніки ми говоримо про все і багато жартуємо – це допомагає проживати стресові ситуації. Також стає в нагоді турбота про фронтових тварин. З нами жила собака Гільза, яка народила нам цуциків. Їх доглядали і годували всі побратими», – підсумовує військовослужбовець.