Від ідеї до прототипу: ліцеїст Андріан Гордійчук із Рівненщини створює тренажер для реабілітації
4015 
Учень обласного наукового ліцею в селищі Клевань Рівненської обласної ради Андріан Гордійчук розробляє тренажер для реабілітації людей після травм і поранень. Ідея пристрою StepUp виникла з особистих спостережень хлопця. Від першої задумки до створення прототипу його привели знання з робототехніки, програмування, фізики та математики, підтримка наукового керівника й допомога благодійників.
Про роботу над винаходом, труднощі під час його створення, підтримку наукового керівника та благодійників, а також подальші плани юного розробника Ольга Булковська говорила з Андріаном Гордійчуком та його науковим керівником Віталієм Переходьком у студії «Вечірнього Району».
Ідея, що виникла біля госпіталю
Андріан Гордійчук зізнається, що довгий час хотів створити щось власне, що допомагало б людям.
«Я тривалий період часу хотів створити щось своє, що буде допомагати людям. Це можуть бути різні люди – військові, пацієнти після травм. Тому я вирішив створити прототип, який допомагатиме людям саме в реабілітації», – розповідає Андріан.
Поштовхом стало те, що хлопець живе неподалік госпіталю, куди приходять на реабілітацію воїни.
«Я бачив – я живу біля госпіталю, де приходять на реабілітацію воїни, де також лікуються просто цивільні люди. І я захотів їм спробувати допомогти якось», – пояснює він.
Читайте також:
Купив «мавік» за «Щенячий патруль»: 11-річний волонтер з Луцька Тимофій Токарев про допомогу військовим змалкуЯк працює тренажер
За словами винахідника, пристрій імітує рухи ноги – колінного суглоба та стопи.
«Завдяки контролеру передається команда до моторчиків, які вже керують цим пристроєм. І завдяки цьому він рухається», – описує принцип роботи Андріан.
Тренажер розрахований на людей, які отримали спортивну травму чи поранення на війні й уже можуть трохи рухати ногою, але ще не в тому стані, щоб самостійно ходити.
«Людина ставить ногу, вмикає тренажер, і він допомагає їй розвивати силу м’язів та рухливість колінного суглоба або стопи», – каже школяр.
«Нестандартне мислення і бажання допомогти»
Науковий керівник Віталій Переходько розповідає, що передусім у роботі учня його зацікавили нешаблонний підхід і наполегливість.
«Мене зацікавило його нестандартне мислення, нестандартний підхід і, звісно, бажання допомогти людям, які сьогодні потребують реабілітації. Це, як він говорив, і військові, і спортсмени, і люди, які, можливо, перенесли інсульт», – зазначає педагог.
За його словами, ідея зародилася під час занять із робототехніки, і відтоді хлопець не покладаючи сил продовжує працювати над проєктом.
Читайте також:
Освітнє середовище як опора
Розповідаючи про роботу ліцею, Віталій Переходько наголошує, що заклад намагається створити простір, у якому діти зможуть не просто отримувати знання, а знаходити себе.
«Наше завдання – допомогти їм у їхніх бажаннях досягнути своїх цілей. І коли вони починають працювати над проєктом, ми допомагаємо їм у першу чергу сформулювати проблему, яку вони хочуть вирішити, з’ясувати причини, які призвели до тієї чи іншої проблеми, а вже в подальшому – допомогти в реалізації проєкту, який вони створюють саме для вирішення цієї проблеми», – пояснює науковий керівник.
Він додає, що в умовах війни учні ліцею намагаються створювати проєкти, які допомагають саме військовим і постраждалим внаслідок бойових дій.
Читайте також:
Найскладніший етап – конструкція і код
Під час роботи над винаходом хлопцеві стали у нагоді знання з математики, фізики та програмування. Вони допомагали розбиратися з помилками, які виникали під час конструювання пристрою. Додатково він самостійно шукав навчальні матеріали та переглядав уроки з програмування.
«Мені пригодилися знання у прикладних науках – математики, фізики та програмування. Загалом вони допомагали мені бачити помилки протягом шляху при конструюванні даного приладу. Я також дивився різні уроки з програмування, як правильно можна використати код і як це зробити», – розповідає юний винахідник.
Найбільше труднощів під час роботи над винаходом виникало саме на етапі його конструювання та програмування. За словами хлопця, доводилося неодноразово виправляти помилки й шукати рішення.
«Найскладнішим було створення конструкції, тому що я допускав помилки через незнання деяких нюансів, скажімо так», – зізнається юнак.
За словами винахідника, чимало часу також довелося витратити на програмування пристрою.
«Я робив багато спроб, щоби створити код, щоб він працював правильно. Доволі багато часу на це було витрачено. І тому я скажу впевнено, що все-таки створення конструкції і написання коду було найтяжчим».
Підтримку під час роботи над проєктом він отримував від рідних, знайомих та друзів. Окремо відзначає допомогу наукового керівника, який супроводжував його протягом усього процесу: «Мене підтримували рідні, знайомі та друзі. Але найголовніше – мій науковий керівник, який протягом усього шляху був поряд зі мною і підтримував мене».
Підтримати проєкт допомогли благодійники та партнери з Італії.
Основну комунікацію з партнерами здійснював Віталій Переходько. Водночас співпраця стала можливою після того, як про розробку дізналися під час всеукраїнських змагань.
«Все розпочалося з того, що в ході роботи наш учень брав участь у змаганнях на всеукраїнському рівні, де здобув призові місця. І так сталося, що нас побачили небайдужі люди, які вирішили підтримати нас», – пригадує Віталій.
Однією з організацій, яка долучилася до підтримки проєкту, стала благодійна організація «Корда». Вона запропонувала допомогу в реалізації та співпрацює італійською гуманітарно-культурною асоціацією «Il Ponte-Mict».
«З нами зв'язалася благодійна організація «Корда», яка запропонувала допомогу щодо реалізації нашого проєкту. Вона співпрацює з італійською культурною асоціацією «Il Ponte-Mict», які на сьогоднішній день нам допомогли в закупівлі досить-таки дорогого обладнання, яке потрібно для реалізації нашого проєкту», – розповідає Віталій Переходько.
Йдеться про комплектуючі, необхідні для створення першого прототипу тренажера. Наразі обладнання вже передали закладу освіти.
«Це потужні комплектуючі деталі для створення першого прототипу тренажера», – ділиться науковий керівник юнака.
Неочікувана увага до винаходу
Для Андріана увага до його роботи стала приємною несподіванкою. Раніше він не стикався з тим, щоб до нього зверталися як до розробника, а тепер його проєкт почали помічати не лише фахівці, а й знайомі.
«Для мене те, що зацікавилися і мною, і моєю роботою, було доволі несподівано. Для мене це було в новинку, бо я ніколи такого не відчував», – розповідає школяр.
Згодом до хлопця почали звертатися як до розробника. Його впізнавали й знайомі, які бачили розповіді про винахід у телевізійних сюжетах: «Я йду по вулиці, бачу знайомого: «О, я тебе знаю, я тебе бачив в телевізорі». Було дуже приємно».
Над створенням тренажера він почав працювати у вересні минулого року. Водночас робототехнікою цікавиться вже кілька років – навчається, експериментує та розвиває свої навички у цій сфері.
Читайте також:
«Це наше служіння»: юні флорболісти зі Неліпино виготовляють батончики та сушений хліб для захисників«Не критикувати, а підтримувати»
Розмірковуючи про роль педагогів у розвитку дитячих ідей, Віталій Переходько наголошує: не варто одразу оцінювати чи критикувати проекти учнів.
«Слід, напевно, сьогодні швидше не оцінювати одразу проєкти дітей, не акцентувати увагу на якихось помилках, а швидше допомогти їм, підтримати їх, десь скоригувати їх у їхній роботі і все ж таки допомагати їм реалізувати свої задуми», – переконаний Віталій.
На думку педагога, практика показує, що такі учнівські розробки можуть перетворюватися на реальні рішення, які приносять користь людям. Він також вважає, що саме сьогоднішні школярі в майбутньому визначатимуть розвиток України.
«Ми повинні пам'ятати, що сьогодні діти, які навчаються в наших закладах освіти, – це майбутні інженери, фізики, вчителі, медики, які будуть змінювати майбутнє України», – додає Віталій Переходько.
Читайте також:
«Розумію, що хто допоможе ЗСУ, як не волонтери»: історія Юрія Бешевця та його команди із Галицинівської громадиБонус для ліцею – успіх учня
Говорячи про результати проєкту для самого закладу освіти, Віталій Переходько найважливішим називає успіх і визнання учня. За його словами, сьогодні юний винахідник уже спілкується з фахівцями у сфері реабілітації, які зацікавилися його розробкою.
«Напевно, перший і головний бонус – це той бонус, який отримала дитина. Успіх і загалом визнання, тому що, як він говорить, сьогодні з ним спілкуються фахівці в галузі тієї самої реабілітації», – розповідає заступник директора ліцею з наукової роботи Віталій Переходько.
Для педагогів і закладу такі результати є показником того, що створені умови дають учням можливість розвиватися та реалізовувати власні здібності: «Саме такі досягнення – це є найкращий результат для нас, як для педагогів, як для наукових керівників і загалом як для закладу, тому що це показує, що заклад дає досить-таки хороших учнів, які в майбутньому стануть провідними спеціалістами».
Ще одним результатом роботи стала співпраця з благодійниками, фондами та асоціаціями, які допомагають реалізовувати проєкт.
«Досить-таки хорошим бонусом стала співпраця із благодійниками, із благодійними фондами, асоціаціями, які на сьогоднішній день підтримують наш проєкт і допомагають нам в його реалізації. Це, напевно, найкращі і найголовніші бонуси на сьогоднішній день», – додає пан Віталій.
Читайте також:
Від першої банки тушкованки – до каш у реторт-пакетах: як Велицьк готує для фронту із весни 2022-гоПлани на майбутнє
Андріан, який зараз навчається в 11 класі, планує довести розробку до повноцінного прототипу.
«Я планую продовжити роботу над даним пристроєм. Я хочу створити прототип і випробувати його у реальних умовах, тобто щоб реальні люди спробували реабілітацію на ньому», – розповідає Андріан про свої наміри.
У майбутньому юнак планує стати інженером.
Віталій Переходько переконаний: підтримка таких дитячих винаходів сьогодні – це пряма інвестиція в майбутнє країни.
«Це однозначно є інвестиція в майбутнє, тому що сьогодні учні, які сидять за нашими партами, – це майбутнє України, це майбутні провідні фахівці в різних галузях. І саме головне завдання нас, як педагогів, наукових керівників, – це їхня підтримка», – підсумував науковий керівник.
Читайте також:
- Мукачево
Минає два роки з дня смерті Захисника з Біласовиці
- Володимир
Військовий 152-ї бригади висловив подяку колективу Володимирського ТМО за лікування та реабілітацію
- Білгород
Азарт, юшка та побратимство: на Одещині пройшла адаптивна риболовля для ветеранів
- Володимир
Володимирське ТМО отримало міжнародну відзнаку за інновації в реабілітації
- Медицина
На Волині планують затвердити новий Регіональний план розвитку реабілітаційних послуг