Тато може все: батьківство очима рівненських татусів
-
-
>
-
>
-
>
3508
Цьогоріч в Україні вдруге офіційно відсвяткували День батька. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 8-го травня 2019-го року свято припадає на третю неділю червня. Його відзначення «має на меті забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку сім’ї як основи суспільства і підвищенню статусу чоловіка як батька в процесі виховання дітей».
Вперше на офіційному рівні про День батька заговорили у Сполучених Штатах Америки. У 1966 році президент Ліндон Джонсон оголосив третю неділю червня Днем батька, а наступний глава Білого дому Річард Ніксон зробив цей день національним святом.
«Не той батько, що сплодить, а той, що до розуму доводить»
Часто образ батька викликає неоднозначні асоціації. Ми схильні говорити про недоліки, незначну або малу його роль у процесі виховання дітей, сприймаємо батька, насамперед, як того, хто має забезпечити матеріальне становище родини. Це бачимо в літературних сюжетах, фольклорі, кінематографі. Однак такий підхід до образу батька є стереотипним.
У психологічній літературі читаємо, що поява дітей у родині робить щасливішими частіше батьків, аніж мам, адже роль батька сприймається у соціумі менш виснажливою. Натомість у материнстві більше йдеться про обов’язки догляду за малюком, прибирання, готування їжі для всієї родини, купівлю продуктів та необхідних речей. Відповідно матері через завантаження побутовими справами більше стомлюються, відчувають роздратування та виснаження.
На образ батька впливають сучасні тенденції щодо рівності у соціумі, взаємної відповідальності та участі у вихованні дітей. Популярними стають ідеї активного батьківства, який культивують різні міжнародні організації.
Фонд ООН у галузі народонаселення із 2015 року реалізовує в Україні кампанію – «Щастя у 4 руки», яка передбачає активне залучення татусів до виховання і розвитку дітей, а також просуває ідеї рівномірного розподілу домашніх обов’язків. У соціальному проєкті вже взяли участь відомі чоловіки – Василь Вірастюк, Тарас Тополя, Тимур Хромаєв та інші публічні постаті. Завдяки цьому проєкту святкування дня батька набуло значної популярності.
Яскраві приклади місії батька у вихованні та догляді за дітьми наводить письменник, «професійний тато» Артем Чапай у книзі «Тато у декреті».
Для батька насправді немає нічого неможливого чи надміру складного, крім хіба що грудного вигодовування, яке суто фізіологічно можуть здійснювати лише жінки. Усі інші обов’язки з догляду можуть виконувати чоловіки: годувати, одягати, колихати, гуляти та виконувати все те ж, що і матері. Питання лише у бажанні та рішенні, яке приймає родина. Суспільна модель, за якої жінка «сидить» у декреті, поки чоловік працює, – цілком може бути змінена, – переконує автор книги та демонструє це на прикладі власної родини: доки дружина працює і розвивається, він опікується двома дітьми.
Як себе бачать самі татусі?
Cергій Штурхецький – батько двох доньок і сина, медіаексперт:
«Мені завше хотілося великої родини, водночас усвідомлював, яка це відповідальність і праця. Розумів важливість економічного фактора, бо ж потреб завше буде багато. Але це не лякало, навпаки – мотивувало. Хоч у мене троє дітей різного віку, але мені складно навіть зараз сказати, а як же їх треба виховувати, що маю для них зробити як батько. Раніше: вивчив дитину – і спиш спокійно. Була якась певність, що вона знайде роботу, отримає своє житло. Сьогодні світ дуже сильно змінюється. Важко зрозуміти, на чому зосередитися, яка має бути освіта. Тому я не категоричний ні в чому.
«Не забороняю дітям пробувати нове, визнаю їхнє право на проби та помилки. Хоча інколи забуваю, що вони – діти, чекаю від них значної відповідальності. Єдине, що знаю точно, – не треба ставитися до дітей, як до інвестицій у своє майбутнє. Треба розуміти, що у них будуть власні життя, погляди, шляхи».
Віталій Голубєв – батько трьох доньок, засновник Школи універсального журналіста:
«Ми із дружиною Юлею не знали, що станемо багатодітними батьками. Для мене це взагалі унікальний досвід. У дружини є молодша сестра, а я ріс один у сім’ї, тому для мене роль багатодітного тата була абсолютно новою, довелося і доводиться вчитися цьому. Зізнаюся, що основні зусилля щодо виховання дітей лежать на дружині. Це було нашою домовленістю. Особливістю наших стосунків є детальне обговорення різних моментів, ми нічого не приховуємо, якщо виникають певні суперечливі питання, ми їх проговорюємо, намагаємося знайти оптимальне для усіх рішення.
«Те, що зараз левову частку часу на виховання витрачає саме дружина, це наше спільне рішення. Коли ж я проводжу більше часу із дітьми, то прагну робити це максимально раціонально, не відволікаючись на щось інше. Ми намагаємося якнайбільше спілкуватися із дітьми, не займаючи їх гаджетами, обмежуючи перегляд мультиків. Максимум – живого спілкування».
Також ми вдячні батькам дружини, які також нам багато допомагають, їхній досвід ми переймаємо. Зараз більшість часу донечки із дружиною проводять у Юлиних батьків у селі. Ми вважаємо, що це дуже позитивно, оскільки там діти можуть пізнавати навколишній світ на дотик, можуть більше бути на природі, відчувати світ безпосередньо. Також ми заохочуємо їх до читання, купуємо багато книг, читаємо із ними. Нашій племінниці Валерії передплатили річний абонемент журналу «Малятко». Тепер дівчата читають його разом. Кумедно було, коли донечка Віталіна, збираючись у неділю до церкви, взяла із собою аж чотири книжечки. Щодо того, на що ми орієнтуємося у вихованні, то скажу, що саме дружина багато читає книг із дитячої психології, а ще ми орієнтуємося на досвід старшого покоління. Додам, що ми привчаємо дітей до спілкування одне із одним. Якщо є щось незрозуміле, то ми це родиною обговоримо, ніколи не будемо з’ясовувати стосунки на очах у дітей».
Роман Вереденко – батько двох доньок та сина, лікар-стоматолог лікувально-оздоровчого центру «Наш дім»:
«Якщо говорити про батька, про чоловіка, то насамперед йдеться про підтримку й опору дружині. Із досвіду власного: діти щасливі, коли щасливі батьки, коли вони разом. Пам’ятаю, наша донька старша себе раніше не дуже добре поводила, коли нас не було поруч. Коли ж збиралася вся родина, дитина була спокійна. Тоді зрозумів, що дітям важливо, щоб ми були поруч, були разом. Цю єдність треба культивувати. Для кожної дитини треба знаходити час, як на індивідуальне спілкування, так і на родинне. Я розумію, що найбільше навантаження лягає на плечі матері, їй дуже треба підтримка, розуміння, любов. Також їй треба час, який вона зможе приділити собі. Важливо пам’ятати, що ми маємо у родині бути уважними як до кожного, так і до себе. А ще цінно проводити час за спільною активністю – прогулянкою до лісу, подорожами».
Післяслово
Під час підготовки матеріалу стало відомо, що у Верховній Раді України зареєстровано проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною» (№ 3695), який розширює можливості українських чоловіків у частині поєднання професійної діяльності з сімейними обов’язками та вихованням дітей, а також пропонує запровадити новий вид відпустки для чоловіків – відпустку при народженні дитини. Ймовірно, така законодавча новація сприятиме переосмисленню ролі та функцій батьків у родинах.
Цікаво, що відпустки по догляду за дитиною є обов’язковими у Швеції.
На світлині відомий шведський спортсмен, штангіст Леннарт «Хоа-Хоа» Дальгрен, який став символом батьківської відпустки по догляду за дитиною завдяки кампанії шведського Агентства соціального страхування. Майже 40 років тому, шведському суспільству потрібна була інформаційна кампанія для популяризації відпусток по догляду за дитиною і того, що чоловік не втрачає «мужність», коли доглядає дитину».
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.
Вікторія НАЗАРУК
У матеріалі використано світлини героїв
