«Рівному потрібен план, який би ми всі виконували разом. І місто за декілька років не впізнаєте!» – Ігор Кречкевич
-
-
>
-
>
-
>
4165
Рівному потрібен розвиток – це розуміє кожен. Щоправда, у якому напрямі рухатись далі – поки що єдиної думки немає.
Директор приватного підприємства Ігор Кречкевич, навчаючись та працюючи в Україні та за кордоном, співпрацюючи з європейським бізнесом та громадськими організаціями, вчився та переймав досвід, як правильно будувати стратегію розвитку не лише бізнесу, а й міста. Тож переконаний: якщо поставити за мету успішне Рівне й розробити чіткий план дій, досягнути її цілком реально.
Чимало українських міст вже мають розроблені стратегії розвитку. Це ґрунтовні документи, які передбачають план дій та конкретних цілей, котрі повинні бути запроваджені у певному населеному пункті. Саме їх вивченням та аналізом тривалий час займався Ігор Кречкевич та навіть звів їх у Посібник по впровадженню кращих практик на місцевому рівні в Україні. Розповідає, що, на жаль, більшість цих стратегій дуже схожі, фактично повторюють одна одну. І лише одиниці насправді пропрацьовані на місцевому рівні, розроблені за ініціативи саме міських голів, які, власне, цей процес і мають ініціювати, аби дати візію розвитку міста на 10 і більше років вперед.
«Мені довелося бачити кращі практики стратегій розвитку міст та такі, які не варто впроваджувати», – розповідає Ігор Кречкевич. Свого часу ми з колегою навіть підготували посібник для органів місцевого самоврядування щодо прикладів, які варто взяти на озброєння, а які взагалі краще не використовувати. Великий досвід був отриманий, коли, я, як громадський активіст, долучився до роботи Реанімаційного Пакету Реформ, а саме – групи «Муніципальний розвиток». Адже робоча група займалася питання Києва, а це значно складніший, назвемо, об’єкт і вирішення будь-якого питання вимагає максимально комплексного підходу. Результати напрацювань нашої та інших робочих груп лягли в основу «Дорожньої карти реформ 2019-2023», підготовленої Реанімаційним Пакетом Реформ та врешті були презентовані кандидатам на президентських виборах і партійцям на парламентських як конкретні кроки для першочергових дій при владі.
За словами нашого співрозмовника, план розвитку повинне мати кожне місто. І Рівне не виняток. Більш того, у нас навіть презентують документ, який називають проєктом стратегії розвитку. Щоправда, каже Ігор Кречкевич, до справжньої якісної стратегії там ще далеко.
«Однак можна знайти перший плюс, який випливає з назви – проєкт стратегії, на відміну від фактично актуальної на сьогодні, має часові рамки», – зазначає Ігор Кречкевич. – Адже стратегія повинна мати чіткі межі, чіткі строки виконання якихось завдань і має нести візійну функцію, тобто те, яким ми хочемо бачити місто через 10-20 років, а не колись у невідомому часі. Якщо стратегія не має меж, тоді в її виконавців немає чіткого завдання: коли зможемо зробити, тоді зможемо. А не зможемо - значить перепишемо стратегію. Сьогоднішній проект стратегії розвитку Рівного – це всього лише аналітична записка, до того ж не до кінця якісно виконана.
Як приклад, радить звернути увагу на те як і який документ розроблений у Хмельницькому. За таким же прикладом формування стратегії радив би йти і нам.
«Щодо Рівного, то при написанні стратегії радив би скористатися методом із широким залученням громадськості», – каже Ігор Кречкевич. – В цьому випадку міська влада ініціює написання стратегії, відповідальні управління й відділи збирають аналітику по різних напрямах – ЖКГ, соціально-економічний розвиток та інші. А вже далі на основі цієї інформації проводяться круглі столи із залученням місцевих експертів, громадськості для вироблення єдиної мети і написання документу. Саме такий документ громада зрозуміє, прийме й підтримає владу при виконанні. До прикладу, тоді буде ясно, чому цього року не робимо 300 метрів велодоріжки, хоча дуже хочеться, а оперативно готуємо комплексне рішення велоінфраструктури для всього міста. Чому в цьому році не кладемо асфальт конкретно під Вашим під’їздом, а виділяємо кошти на термомодернізацію комунальних закладів Вашого мікрорайону. А ось вже наступного року на зекономлені кошти ми почнемо ремонт асфальту. Послідовність дій полегшує роботу і спілкування з жителями міста, бо вони розуміють – це план, який виконуємо усі разом.
До слова, найбільше критики може виникнути саме при зверненнях до комунальних проблем. Експерт пояснює: комунальне господарство - це не латання дірок, які виникли у цю хвилину. Це планова діяльність для тих, хто керує містом. Саме тому варто від початку до кінця прописати чітку лінію поведінки у цій чи іншій галузі. Інакше Рівне загрузне у «гасінні» локальних «пожеж» у комуналці.
Сьогодні, працюючи в бізнесі, я розумію, що результат діяльності будь-якого підприємства залежить від його ефективності, – стверджує пан Кречкевич. – Її можна досягнути завдяки чіткому плануванню. У Рівному ж вважаю, треба запустити роботу з довгострокового планування і щоб досягнути цієї мети вирішив балотуватися в депутати до Рівнеради від «Європейської Солідарності», округ №1 (м-н Ювілейний). Вважаю, що необхідно закласти фундамент планування, аби на ньому вже наступні каденції місцевої влади зводили міцні стіни – вони зможуть працювати по конкретним пунктам, які вже прописані як тактичні кроки.
Як приклад Ігор Кречкевич наводить один із пунктів програми партії «Європейська Солідарність» – поліцентричність. Його суть у тому, що в місті не повинно бути одного центру, де сконцентровані усі адмінпослуги, аби сюди приїжджали жителі з усіх куточків. Такі центри, а також інші установи повинні бути у кожному мікрорайоні Рівного. Це зробить послуги ближчими і доступними для городян..
- Принцип «місто для людей, а не люди для міста» закріплений у Лейпцизькій хартії, реалізацію принципів якої ми в Європейській Солідарності ставимо собі за мету, - говорить Ігор Кречкевич. - Якщо зробити такий задум візією, то в подальшому можна цього досягнути, вирішуючи вже конкретні проблеми в процесі реалізації. Свого часу Прусський генерал Карл фон Клаузевіц вважав, що тактика може змінюватися залежно від умов, але вона має слугувати для досягнення вищої, кінцевої мети. Якщо так підходити до справи - ставити мету і йти до неї, не вдаючись до компромісів, тоді у нас все вийде.
Ірина НАГОРНА
