Продюсерам варто більше вкладати в самородків, – і тоді в українській культурі все піде на краще, – Олександр Куцелик
-
-
>
-
>
-
>
4148
Про те, як доводиться самостійно розвиватися молодим українським виконавцям, про музику без кордонів та про проблеми з упередженими роботодавцями у розмові з музикантом родом з Рівного, засновником проєкту «PUNISHEDFOX» Олександром Куцеликом.
Де ти навчався в Рівному та чому вирішив переїхати в інше місто?
– Вчився я в РДГУ. На той момент не було ніяких можливостей реалізувати себе сценічно, в справжній робочій групі. Я захворів на синдром Туретта та не розумів, що зі мною, як і батьки та оточення. Складнощі виникали й з роботодавцями, яким не вигідно було брати людину з хворобою, попри її обізнаність.
Не маючи вибору, я пішов з дому та осів у Львові. Співав на вулиці, мене помітили хлопці з місцевого популярного гурту і запросили до себе на вокал. З того часу й вжився в музичне ремесло.
«PUNISHEDFOX» — багатожанровий проєкт. Ти пишеш ситуативно чи маєш певні продумані алгоритми для майбутніх треків?
– Це музика без рамок. Коли ці самі жанри виходять за свої кордони та скупчуються в одному місці.
Я намагаюся вижати максимум з того мінімуму, який маю під руками. Технічно найскладніші пісні знаходяться демо архівах, адже в домашніх умовах якісно записати таку роботу неможливо. Звісно, якби в моєму розпорядженні була ціла студія, то я не вийшов би звідти, доки не створив би зрозумілий усім шедевр.
З ким із українських виконавців мав нагоду співати на одній сцені?
– Я був на «Х Факторі 9». Зустрів зірок вітчизняного медіа початку і середини 90. З деякими зірками нульових навіть маю близькі дружні стосунки.
Після виступу на «Х Факторі» тобі писали «Привіт, давай до нас в групу» чи «Зробімо спільні треки»?
– Я був там справжнім привидом, майже всі відомості про мене були не достовірними, мене було складно знайти в соцмережах. Просто не був готовим до як мінімум ста тисяч людей, які горять відірвати від мене шматок.
На той момент жив у Києві та не мав особливих знайомств у музиці, але резонанс це дало, і я деякий час допомагав музикантам із тусовки «Kyiv Kills» зробити якісні студійні пісні з моїм вокалом.
У своїх текстах ти порушуєш питання впливу суспільства на особистість, її внутрішніх проблем, бажань. А про що б ти ніколи не заспівав?
– Як би не було, мої пісні – виключно про вплив системи на індивіда. Психологія, соціальні й біологічні чинники. Не думаю, що є щось таке, чого б я не захотів чи не зміг.
Назви 5 проблем українського шоу-бізнесу.
– Та які проблеми? Усе чудово.Попкультура є, мова є, фольклор теж, пісні у всьому світі шануються. Але про деяких своїх пташок українці дізнаються лише, коли ті десь із закордону дають про себе знати. Продюсерам варто більше вкладати в самородків, і тоді в українській культурі все піде на краще.
Спілкувалася Катерина ГВОЗДЬ
