В селі є три пам'ятки археології: вийшла книга про історію Дюксина

Вийшла друком книга про історію села Дюксин (колишній Костопільський район). Автор видання «Історія Дюксина через віхи століть» — місцевий житель Олександр Профорук. 

Над книжкою, у якій зібрані архівні матеріали та розповіді старожилів, чоловік працював майже три роки. В книзі описана історія села від найдавніших часів до 1939 року.

Детальніше про роботу над виданням Олександр Профорук розповів журналістам інтернет-видання Район.Рівне.

Слід зазначити, що за фахом Олександр Профорук – вчитель трудового навчання. Працює у школі сусіднього села Жобрин. Історія – захоплення, якому він приділяє чимало часу.

Олександр Профорук

«Цікавитися історією я почав ще зі школи. Моя мама викладала народознавство та географію, разом ми писали різні роботи на конкурси, вигравали їх. З того все й почалося. Фактично, захоплення пішло від мами. Змалку знав деякі легенди про походження назв урочищ – їх тепер описав у своїй книжці», — розповідає Олександр.

Три роки тому дружина Олександра Профорука вступила до університету й під час однієї з пар викладач розповів, що у Дюксині знаходиться три пам’ятки археології.  Найвидатніша – городище, яке селяни називають «Принджова гора», належить до періоду пізнього трипілля.

«Дружина розпитала професора, де можна знайти матеріали про розкопки, які проводилися у нас на горі, потім відшукав книгу Богдана Прищепи, який і досліджував цей пагорб. Виявляється, він був не першим, хто вивчав Принджову гору. Дослідження там проводилися ще й тоді, коли село було під Польщею», — продовжує автор видання. 

Гортаючи старовинні книги, Олександр Профорук натрапив на інформацію, що довкола села була досить розповсюджена милоградська культура.

А під час розкопок на Принджовій горі археологи знайшли залиши трьох культурних шарів (покривів ґрунту, в якому знаходяться предмети старовини, за якими й можна визначити історичний період — авт.): трипільського, милоградського та періоду Русі.

Олександр розповідає,  що по інший бік річки Горинь (у селі Жорин), навпроти Принджової гори, був подібний пагорб. У часи Русі насипи з’єднував між собою натяжний міст із конопель та дерева. Городище у Жобрині знищили в 70-х роках.

Читайте також:  Темний ліс пам’яті: репортаж з однієї братської могили

За переказами, Принджовою гору стали називати тому, що за часів, коли Дюксин був під владою Польщі, пан надав її для обробітку багатодітній матері-одиначці. Родину по-вуличному називали «Принджі».

Перша ж письмова згадка про село Дюксин датується  1446 роком. Існує декілька версій походження назви населеного пункту. За місцевою легендою, село заснували травники Дюк і син. Проте існує й версія, що назва могла піти від слова «dux», яке з литовської перекладається як «князь».

«Слід додати, що раніше Дюксин розташовувався на кілька кілометрів ближче до Деражного. Однак, кажуть старожили, після того, як церква там пішла під землю, люди вирішили переселитися на місце, де село розташоване й донині», — переповідає автор.

Також у своїй книзі Олександр Профорук описує, як протягом різних історичних періодів змінювалися власники села. Зокрема, Дюксин перебував у власності білорусько-литовського магнатського роду Сапег, Ходкевичів,  а також кількох поміщиків. Слід додати, що свого часу село входило до складу Клеванського князівства.

Окремим розділом у книзі описані події Першої світової війни. Наведена хронологія бойових дій, які проходили на території сучасного Дюксина, додана карта-схема розміщення військ. У своєму видання Олександр Профорук публікує список селян, які брали участь у Першій світовій. Історична довідка доповнена спогадами старожилів.

Значну увагу автор «Історії Дюксина» присвячує періоду, коли село перебувало під владою Польщі. У розділі наведені спогади очевидців про те, що влада обкладала людей чималими податками, суворо карала штрафами, змушувала наймитувати. Також Олександр описує тогочасний побут місцевих жителів, інфраструктуру, освіту, релігійне життя.

«Працюючи над книжкою, спершу хотів написати повністю про все село: від найдавніших часів до сучасності. Проте побачив, що матеріалів накопичується дуже багато, і коли це все видати однією книгою – ніхто написаного не зрозуміє, та й навряд стане читати стільки. Тоді родина порадила, аби зупинився на певному періоді. Вирішив, що завершу книгу на 1939 році – періоді переходу від Польщі до більшовиків. Оскільки маю досить багато матеріалів, які стосуються 1941 року, коли в Дюксин прийшла радянська влада: згадок про спалення села, побиття людей. Є багато свідків тих подій. Проте це все опишу в наступній своїй книзі», — каже Олександр Профорук.

Читайте також:  Золото завжди в тренді: ювелір з Рівного 30 років виготовляє прикраси на замовлення