«Важливі не стать і вік, а професійність», – нардепка Соломія Бобровська

25 Серпня 2021, 09:48
Соломія Бобровська під час військових навчань 31084
Соломія Бобровська під час військових навчань

Згідно з Конституцією України, рівність прав жінок і чоловіків забезпечується, зокрема, наданням рівних можливостей у громадсько-політичній діяльності. При цьому, за даними звіту Всесвітнього економічного форуму, Україна посідає 59-е місце (зі 153) в рейтингу гендерної рівності, а в області політичних можливостей для жінок – вже 83-е місце.

Український парламент ще далекий від гендерної збалансованості, але тенденція обнадіює. Якщо в першому скликанні було тільки 2,5% жінок (12 із 475 депутатів), то в нинішньому, девятому, скликанні – 20,6% (87 із 423 нардепів).

У другому скликанні Ради жінки становили 4,1% всього складу (18 з 436 депутатів), в третьому – 8% (38 з 477), в четвертому – 5,5% (28 з 509), в п'ятому – 8,7% (42 з 483), в шостому – 7,8% (42 з 541), в сьомому – 9,6% (46 з 478), у восьмому – 12% (56 з 468). 

Серед депутаток у Верховній Раді України 9-го скликання – Соломія Бобровська. Вона обіймає посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, є заступницею голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів протягом 2017-2018років, заступниця Голови Постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО 

Шлях Соломії Бобровської у політику розпочався у 23 роки, відколи вона стала   помічницею віцепрем'єра України з гуманітарних питань Олександра Сича. Згодом обіймала посаду радниці голови Одеської державної адміністрації Міхеіла Саакашвілі. З 2015 року працювала заступницею голови Одеської обласної державної адміністрації. А 9 листопада 2016 року стала наймолодшою в Україні очільницею області: на той час їй було 26 років.

У 2019 році Соломію обрали народною депутаткою Верховної Ради ІХ скликання. У парламенті вона увійшла до міжфракційного об'єднання «Рівні можливості». Влітку 2021 року Соломія склала військову присягу та підписала контракт на службу у резерві.

З якими перепонами та стереотипами стикається, за що бореться та як долає труднощі, народна депутатка України, рівнянка Соломія Бобровська розповіла виданню Район.Рівне.

Соломія Бобровська
Соломія Бобровська

 

– У велику політику ви потрапили ще на початку 2014 року, що стало поштовхом йти саме у цей напрямок?

– Я з дитинства рухалася до політики. Василь Червоній (нардеп 1994-2005 років, громадський діяч) свого часу став прикладом для наслідування політика всеукраїнського масштабу. У мене була чудова нагода бути біля нього і навчатися, я мріяла з ним працювати.

Також я тут згадаю ідеї Сковороди про сродну працю - я вважаю, що політика – це те, що моє, і те, чим мені завжди хотілося займатися. Ми йшли спільно одна до одної: я до політики й політика до мене. Це був дуже усвідомлений, зважений і зрілий вибір.

– Ваш шлях до нардепки розпочався досить рано й у велику політику ви потрапили у 23 роки. Як відбувався цей рух, наскільки складним він був?

– У політику я прийшла з громадського сектору. Становлення як державної службовиці відбулося завдяки Олександру Сичу (З лютого до листопада 2014 року обіймав посаду Віце-прем'єр-міністра України, – авт.), пластуну, він запросив мене в команду, і для мене це стало першим кроком в державному управлінні. Громадську діяльність я ніколи не полишала, це все було паралельно.

Одеса сформувала і докарбувала мене як особистість. Після Одеської адміністрації у мене була перерва – вигорання після інтенсивної роботи без відпусток. Проте я знала, що раніше чи пізніше повернуся.

– Чи стикалися за цей період з упередженнями та стереотипами чи перепонами щодо жінок у політиці?

– Звичайно, куди без цього. Найскладнішим було і лишається те, що часто мене не сприймають старші чоловіки, інколи військові: молода, що вона може знати. З таким стикаюся постійно. Але це триває до перших діалогів. Коли я починаю чітко, аргументовано відстоювати свою позицію, тоді розмова переходить у зовсім іншу рамку.

У наших людей є проблема: вони хочуть, щоб депутат був відкритий, бідний, а з іншої сторони хочуть, щоб це був депутат на великому лендровері, який поставить вікна і лавки. Це дуальність, яка уживається у виборцях.

Є і будуть зауваження і до віку, і до статі, але я завжди повторюю, що важливі не стать і вік, а професійність.

– Хочу поговорити про гендерні квоти. Чи змінилась якось риторика і впливи? Яким чином?

– Квоти – це про кількість, не про якість, проте для жінок, що марять політикою – це можливість потрапити до неї. Для деяких партій – це інструмент використання жінок: вони заходять у місцеві ради, а потім в них забирають мандати. Так було багато де.

Для багатьох партій – це лише про те, щоб взяти жінок для фасаду, для краси. Я категорично проти цього. Сильна жінка-політик – це величезний здобуток і перевага, а не слабкість чи красивий фасад.

У Верховній Раді це відчувається набагато сильніше, ніж в місцевих радах – відстоювання поваги до жінки-політика.

Ми власним прикладом маємо показувати, як потрібно відстоювати свої права. У першу чергу – це просвітництво та культура, важко людям пояснити, що, наприклад звернення «жіночка» – некоректне. Я вважаю, що моїм колегам має бути не соромно вголос робити зауваження – і ми це робимо.

Соломія Бобровська у Верховній Раді
Соломія Бобровська у Верховній Раді

– Коли ви очолили Одеську ОДА, вам було 26 років, чи були якісь проблеми пов'язані із віком і як вдалося це вирішити?

– Так, був певний супротив. Відігравали роль вік і те, що я була не місцева. Одеса таки, зрештою, мене прийняла. Зараз кажу, що я волинячка в смугастій тільняшці. Реально командна робота тесала цей лід. У мене були ідеї, пропозиції, поради, я старалася перетворити моїх підлеглих на моїх друзів, щоб це був спільний командний результат. Ми і нині в хороших тісних стосунках.

Подорослішати у 25 років мінімум двічі – це надзвичайно важкий психологічний стан і перелом. Не всім пораджу і побажаю таких речей, тому що всередині багато чого змінюється. Другий момент – наскільки ви готові взяти на себе відповідальність.

Якщо у вас є ціннісний хребет, тоді ви будете тою, хто рве греблі і йде вперед всупереч всьому. Всупереч всьому буде набагато більше, ніж завдяки чомусь. У мені є одна річ, яка в мені закарбована – я не шукаю домівку поза своєю Україною.

– Наприкінці червня ви підписали контракт на службу в резерві Восьмого полку спеціального призначення ССО. Що спонукало до цього?

– Для мене це було дуже виважене рішення. У 2014 році я була волонтеркою, але стати військовою мені бракувало духу, за це дуже соромно.

Я щаслива, що потрапила в родину сил спеціальних операцій. Це – молодий рід сил, інша релігія з дуже глибокими переконаннями і сильними наративими. Там є теплота та енергетика, яка точно не дається у Верховній Раді. Є одна прекрасна теза, на якій я твердо стою – державник має бути поруч свого війська. Нічого страшного зараз немає в тому, щоб провести чотири тижні в рік на зборах – це загальне підняття рівня освіченості та військової підготовки населення.

Достатньо подивитися на Ізраїль, у нас є прекрасний шанс ставати країною сильною внутрішньо. І армія, і держава – це прекрасно, але опертя на своє суспільство – не менш важливо.

Соломія Бобровська склала військову присягу
Соломія Бобровська склала військову присягу

Соломія Бобровська склала військову присягу
Соломія Бобровська склала військову присягу

– Внесли нарешті фемінітиви й у військовий сектор. Розкажіть про жіноче військове середовище з середини.

– Дві речі, про які важливо сказати: жіночий ветеранський рух, який об'єднує ветеранок, волонтерок у спільноту – це сестринство і підтримка одна одної. Я вважаю, що це зараз приклад для об'єднання сил жіноцтва.

Інша річ, якою я страшенно пишаюся – вперше кваліфікаційний курс на право здобуття звання оператора спеціальних операцій проходить жінка і вона єдина за 14 курсів, що тривають 7 місяців успішно складає його, буде першою, хто їх закінчить. Це класичний приклад виживання.

Я вважаю, що такі речі дуже мотивуючі. Коли я бачу курсанток, які закінчують військові заклади й хочуть служити – це для мене невимовна гордість. Всі адекватні чоловіки-військовослужбовці насправді з великою повагою ставляться до жінок, які там служать.

У військово-морському ліцеї в Одесі, який вийшов із Севастополя, були перші дівчата, які випускалися, вони ідуть і вступають далі на військові спеціальності. Мало того, між ними конкурс вищий, ніж між хлопцями. Директор ліцею каже, що хоче квоту збільшувати, бо йому бракує місць. Така сама історія в Києві, у ліцеї Богуна.

Відповідно, дуже маленькими кроками, але цей фах військових повинен повертати собі п’єдестал поваги, шани, еліти й знати, що туди ідуть лише найкращі.

– Який ви бачите подальший курс в гендерній тематиці нашої країни?

– Розвиток жіночих крил у політичних партіях. Привернення уваги до психологічного і фізичного насилля в сім'ї. Місця, куди жінка може піти, щоб реабілітуватися, щоб піти з дому на деякий час – важливі речі, які повинні бути. Насправді, всі соромляться про це говорити, бо якщо він б'є, то любить, а насправді коли він б'є – то це статті Кримінального кодексу. Я вважаю, що в цьому напряму підтримки жінок бракує.

Соломія Бобровська та Сергій Стерненко
Соломія Бобровська та Сергій Стерненко

– Політика – важка робота. Як з цим впоратися? Що дає наснагу?

– Я коли втомлююся – їду на Схід, там дуже чітко компас вирівнюється і ти бачиш, що твоя втома – це суєта суєт. Потрібно просто відіспатися і далі йти з холодною головою, бо це абсолютно не співмірні речі з тим, що переживають дівчата і хлопці, які сидять в окопах.

Те, що сьогодні не говорять про війну, – не означає, що вона закінчилася. Мене мотивує, коли є перемоги, невеличкі, але вони є. Мене мотивує, що це моя земля. Україна – це велика територія і тут всім є робота, просто треба дати нам можливість бути тут, нікому крім нас вона не потрібна.

– Що робити тим жінкам, які хочуть у політику, великий бізнес, але не наважуються?

– Змінюйте середовище. Будь-які речі, зокрема жінка в політиці – це всупереч. Як скеля, яка стоїть в річці всупереч воді – неймовірно прекрасна, на неї всі хочуть дивитися і брати приклад, тому що вона вистоює.

Це дуже пафосні речі, в житті це набагато важче – сльози, переживання, недоспані ночі, жертвування особистим життям. Але пам'ятайте, що ваша місія набагато вища, ніж просто прожити це життя, це круто – лишати після себе щось, чим буде пишатися родина, громада й Україна.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024