33 корови на двох: ферма із Бущі передає на фронт сотні кілограмів сиру

З 2021 року в Мізоцькій селищній громаді почала працювати крафтова сироварня «Юнікасоль». Сім’я Нечипоруків, які володіють підприємством, є учасниками проєкту «Сімейні молочні ферми».

Про життя на фермі, виклики, з якими зіштовхнулись від початку повномасштабного вторгнення та партнерську підтримку журналістка Район.Рівне поспілкувалася із фермеркою Вітою Нечипорук, операційною директоркою проєкту СМФ Людмилою Іващук та керівницею контакт-центру Інною Сітарчук.

Нечипоруки давно займаються сільським господарством.

«Ми з чоловіком обоє з Бущі. До того, як доєднатись до проєкту, ми вже мали шість корів. Тому про СМФ знаємо ще з 2017 року, в той час тільки мала запускатись перша ферма на Рівненщині. Чоловік побував на семінарі в Дубні, де розповідали про те, як це все працює», – розповідає пані Віта.

Проте відкривати власне молочне підприємство подружжя не поспішало, оскільки потрібно було врахувати всі ризики й трішки поспостерігати за процесом в інших господарствах.

Також важливим критерієм щодо участі в проєкті є добровільне бажання всіх членів сім’ї, адже щоб праця була ефективною, кожен має зробити свій внесок.

«Спочатку ми відвідали одну молочну ферму, потім іншу. Нам все сподобалось. Після цього разом із чоловіком прийняли рішення, що треба братись за роботу», – згадує жінка.

Сімейна молочна ферма «Юнікасоль» стартувала навесні 2020 року. А вже через рік при фермі запрацювала крафтова сироварня.

«Юнікасоль» розшифровується просто: Юрій – мій чоловік, Ніка (Віта) – я і Соломія – наша донька. Оскільки ми сімейна молочна ферма, то й назву вигадали відповідну», – розповідає фермерка.

Зараз на фермі проживає 33 корови, за якими удвох доглядають фермерка з чоловіком. Жінка зазначає, що обслуговувати їх значно простіше, ніж шість корів, які тримали ще до участі в проєкті. А все завдяки автоматизованій системі, яку вдалось облаштувати за цей час.

Подружжя побудувало приміщення, де облаштували поїлки, освітлення та вентиляцію. Також на фермі є окремий блок для збору та обробки молока і тваринних відходів.

«У нас процес відбувається стабільно однаково. Корови народжують впродовж цілого року. Тобто якогось відпочинку чи кардинальних змін у нас немає», – каже жінка.

Від початку роботи підприємства фермерам вдалось виготовити досить широкий асортимент готової продукції.

«Ми переробляємо молоко від наших корів у готову продукцію і забезпечуємо людей понад 10 видами твердого сиру, сметаною, кисломолочним сиром, і, звичайно, молоком. Але все це ми робимо тільки під замовлення», – продовжує господиня.

Проте після повномасштабного вторгнення росії робота ферми, як і багатьох інших підприємств в нашій країні, ускладнилась.

«Після 24 лютого стало відчутно важче. Особливо це стосується вартості пального та, звичайно, його тривалої відсутності на ринку. Оскільки в нас всі процеси годівлі корів пов'язані з цим. Бо ж треба накосити, привезти, нагодувати. Загалом, без палива нікуди», – каже жінка.

Від початку активних воєнних дій спільнота проєкту згуртувалась і допомагала всім фермам. Зокрема керівники СМФ посприяли виробленню карток на пальне. Зі слів фермерки, це дозволило хоч і дорого, але все ж придбати пальне, яке потрібне було для забезпечення тварин кормами та для транспортування продукції.

З кінця лютого подружжя Нечипоруків активно волонтерить.

«Ми багато допомагаємо ЗСУ, тому що їм справді потрібна наша підтримка. Ми передали понад 200 кілограмів твердого сиру власного виробництва лише в гарячі точки», – зазначає пані Віта.

Керівники СФМ і до російського вторгнення постійно знаходились в пошуку грантових програм як в Україні, так і закордоном. У 2019-2020 роках їм вдалось організувати спільний проєкт із урядом Швеції «Сімейні молочні ферми – добробут людей та сталий розвиток села», завдяки якому відкрити чотири молочні ферми та два навчально-консультаційні центри.

У травні 10 учасників проєкту СМФ отримали погодження на фінансування Українським фондом підтримки фермерства, проте через їх відсутність у бюджеті гроші поки не надійшли. Ще п'ять фермерів очікують кошти від державної грантової програми «Власна справа».

«Наразі, найбільшу підтримку нам надає Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках програми з аграрного та сільського розвитку», – зазначила Інна Сітарчук.

USAID передали для Сімейних молочних ферм 357 мішків кукурудзи на зерно та силос. Чотирнадцять фермерств із Рівненщини отримали насіння.

Зараз проєкт СМФ співпрацює зі Швейцарією, в рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України».

За їхньої фінансової підтримки команда СМФ проводить навчання, які стосуються ведення фермерського господарства, юридичного оформлення, ветеринарії та якості і безпечності молока.

«Також наші партнери зі Швейцарії допомагають нам залучати донати. Ми створили сторінку, де збираємо кошти для ферм, які опинились під окупацією. Також партнери збирають гроші у Швейцарії для точкової фінансової допомоги», – розповідає Людмила Іващук.

Нові ферми під час війни не відкривались. Додались лише точки з реалізації молока, які  зараз знаходяться в процесі будівництва.

Як наголосили всі три жінки, першочерговим завданням вбачають допомогти усім фермам, які зараз є і які відкрились напередодні 24 лютого.