Мистецтво нескорених: на Рівненщині поранених бійців реабілітовують фарбами

Відновити емоційний стан за допомогою пензлика і фарб допомагають військовослужбовцям у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни. Протягом кількох останніх років тут проходять заняття з арттерапії для воїнів, які отримали поранення у війні з росією.

Зараз же сюди щотижня приїздять волонтери-художники, які навчають хлопців азам мистецтва. Написані захисниками картини продають за кордоном, а за вторговані кошти купують необхідне на передову, пише «Перший».

Арттерапія сприяє психологічній реабілітації військових

Четвер. Традиційно  в пообідню пору в одному із залів центру спінальної терапії збираються пацієнти. Пахне фарбами. Професійні художниці розставляють мольберти. Тут проходитиме заняття з арттерапії.

Якась мить – і чоловіки, які щойно жартували, сміялися, говорили про щось своє, стихають. Тримаючи в руках простий олівець, скрупульозно виводять контури на полотні – малюють ескіз майбутньої картини. Затим розфарбовують, змішують кольори, щоб отримати новий, не схожий на інші, відтінок.

Такі заняття в Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни для поранених бійців проводять з 2017 року. Лікарі зауважують, що арттерапія – один із найдієвіших методів психологічної реабілітації після тяжких нейротравм та інсультів.

Роки такої співпраці дозволяють з впевненістю заявляти, що малювання суттєво покращує стан багатьом пацієнтам. Втім, зауважують у медичному закладі, чимало хлопців неохоче йдуть на перше заняття. Проте згодом із нетерпінням чекають наступного.

На полотнах військові зазвичай зображають природу, тварин, фрукти та квіти. Цілісну картину в середньому малюють за чотири години. Художниці-волонтерки допомагають додати на неї професійних штрихів, аби робота виглядала довершенішою.

Малювання допомагає пораненим бійцям висловлювати свої емоції. До того ж така терапія сприяє у соціальній адаптації.

Аби підтримати пацієнтів госпіталю морально, організатори курсу проводять свої заняття у легкій невимушеній атмосфері, пригощають смаколиками.

«На заняття пішов, бо приїхали дівчата»

Олексій Ворніческу з Одещини – прикордонник. Сім останніх років він служить за контрактом. 24 січня 2023 отримав травму під час наступу росіян на Бахмутському напрямку.

«Нас туди «перекинули» вже після падіння Соледара. Ми тримали оборону десять днів. На ранок 24 січня вони (росіяни – авт.) почали штурм. Що було, достеменно не пам'ятаю, бо все відбувалося дуже швидко.Стояв хаос. Ми чергували цілу ніч, змінилися під ранок. Спали у своєму окопі. Я тільки ліг, як почалося... Підняв голову. Довкола нас була лісопосадка. Чую, щось свистить, а нічого не бачу. Питаю, що трапилося? Кажуть, росіяни вийшли на нас й отримали відсіч», – пригадує Олексій.

Під час бою чоловік повернувся до свого кулемета, хотів забрати його. Тільки крутнув головою, як відчув, як щось різонуло в шию. Осколки залетіли в окоп. Впав.

«Все. Я ніби сів на коліна й більше нічого зробити не можу. Хочу встати, щось зробити – не виходить. Хочу підняти руки, а піднімається тільки права рука, решта частин тіла мене не слухають. Аналізую: що ж зі мною сталося? Взявся рукою за шию, бачу – є кров. Розумію, що поранений чи в плече, чи в шию. Кровотеча була не масивна, це мене й врятувало. Став кричати, що трьохсотий. Як на зло, в той ранок я віддав побратиму свою радіостанцію. Його розрядилася, він міняв мене на позиції, тож виручив. Ніколи такого не робив, і тут маєш! Лежу й розумію, що іншого способу, аніж кричати, в мене нема. Бо ж воїн, який не підтримує голосовий зв'язок, вважається загиблим, ніхто рятувати його не стане, доки обстріл не стихне», – розповідає прикордонник.

На щастя, побратими вже за кілька хвилин кинулися на допомогу Олексію й зуміли евакуювати його з поля бою. Внаслідок ворожого штурму воїн отримав забій спинного мозку на рівні грудей та осколкове поранення в шию.

На лікуванні у Рівненській області Олексій Ворніческу перебуває вже два місяці. Півтора з них відвідує сеанси з арттерапії. Нині пригадує, на перше заняття йшов не заради мистецтва, бо ж ніколи в житті не малював й навіть не намагався спробувати себе в цій діяльності.

«Знаєте, як це було? Хтось сказав, що приїхали дівчата. І я: «О, а піду-но до дівчат! Вип'ю кави, побачу, що люди роблять». Прийшов, а волонтерки мені: «Вибирай картину, спробуємо намалювати».  Я з тих людей, кого довго вмовляти не треба. Спробував, мені сподобалося. Зараз другу картину вже розпочав»,  – пригадує поранений боєць.

На своїй першій картині Олексій зобразив чоловіка з парасолею під дощем. Зараз же малює пару, що танцює. Сам прикордонник жартує, що історія його героя розвивається.

«Картину вибрав цю на психологічному рівні. Побачив і схотів намалювати», – зізнається.

Пацієнт зауважує, попри те, що арттерапія не допомагає у фізичній реабілітації, вона неабияк впливає на психологічний стан. Каже, ті чотири години, доки триває заняття, вдається повністю абстрагуватися від поганих думок, підіймається настрій.

«Малювання повністю знімає напругу. Після заняття ще два-три дні я ходжу «на позитиві». Потім настає понеділок, і я вже чекаю, коли четвер. Малювання думками переносить тебе в зовсім інший світ. Ти повністю забуваєш про те, що сталося, що може бути, й просто малюєш. Хоча ще багато чого не розумію в цій справі. Не знаю, як правильно змішати фарби, наприклад. Та й пасивний відпочинок я ніколи не любив. Навіть подумати не  міг, що від малювання можна отримати стільки задоволення», – розповідає.

Попри це, чоловік зізнається: поза заняттями художньою справою не цікавиться. Розуміє, що після повернення у стрій у нього просто не буде часу на малювання.

«Прийшов. Сподобалося. Планую продовжувати»

Михайло Луцик із Тернополя на арттерапії – вперше. Чоловік отримав мінно-вибухову травму в березні цього року також під Бахмутом. Відвідати заняття воїну запропонувала психологиня госпіталю, коли він із дружиною повертався з прогулянки.

«Зайшли в ліфт, а вона каже: «Ходіть, спробуєте помалювати». А я ж ніколи не малював. Прийшли – сподобалося», – коротко розповідає про перший художній досвід поранений боєць.

Чоловік зізнається: не все вдається одразу, втім переживати з цього приводу не стане. Бо ж все ще попереду. Михайло самостійно намалював ескіз майбутньої картини, розфарбував його. Додати зображенню довершеності допомогли волонтерки-художниці.

«Для малювання він обрав картину кота, який сидить на фоні місяця. Жартував потім, що з кота вийшло чортеня. Проте дівчата зуміли це виправити. На наступній картині хоче намалювати собаку. Сміється, це будуть герої з мультика «Кіт та пес», – розповідає дружина Михайла Олена.

Картину подружжя вирішило не забирати додому. Дізнавшись, що роботи військових волонтери продають на аукціонах, аби купувати потрібні речі на передову, віддали її на благодійність.

Михайло Луцик каже, що заняття йому дуже сподобалося й планує надалі продовжувати малювати. Принаймні доки перебуватиме у цьому госпіталі.

«Після травми в Міші є тример рук. Я спостерігала за ним, поки він малював. Чоловік настільки сконцентрувався на процесі, що в нього навіть руки стали труситися менше. Дівчата все дуже гарно розказують, показують. Атмосфера під час заняття сприяє тому, щоб відволікти хлопців від негативних думок», – підсумовує Олена Луцик. 

Картини – іноземцям, кошти – на перемогу

Готову картину військовослужбовці можуть залишити собі, або ж віддати на благодійність. Волонтери продають їх на закордонних аукціонах, а отримані кошти спрямовують на придбання автомобілів, дронів, спорядження, старлінків та інших необхідних для перемоги речей.

Організовувати виставки наших нескорених серед іноземців допомагає діаспора. Волонтери уточнюють, що переважно картини українських воїнів купують англійці.

Востаннє на виставці у Великій Британії вдалося вторгувати чотири тисячі фунтів.  Цих грошей вистачило, аби купити позашляховик на передову. Бійці, що проходять реабілітацію в госпіталі ветеранів на Рівненщині, підписали транспортний засіб побратимам – залишили їм свої побажання.

Позашляховику дали позовний «артіст». Волонтери кажуть: із цим іменем пікап вже приїхав з-за кордону. В перекладі з англійської слово «artist» означає художник. Автомобіль так «нарекли» через те, що купили його саме завдяки пораненим бійцям-художникам.

Фото Інни ЛЬВІВСЬКОЇ