Родина на карантині: особливості взаємодії

30 Квітня 2020, 18:05
2672

Світова необхідність самоізолювання викликає у нас різні реакції. Хтось зрадів можливості врешті відпочити від щоденної гонитви, побути вдома із родиною, прочитати давно куплену книгу, навести лад у саду, шафі, власних думках. А для декого це – справжній виклик та перевірка на витривалість.

Недаремно ізоляцію в різні історичні періоди використовували як варіант покарання. Адже вдома, із родиною чи наодинці, може бути зовсім по-різному. 

Чимало всеукраїнських ЗМІ публікували інформацію про зростання кількості розлучень із початком карантину у Китаї. На ресурсі Global Times з’явилася публікація про те, що у відділі реєстрації шлюбу у Сіані, столиці провінції Шаньсі Північно-Західного Китаю, 5 березня зареєстровали 14 звернень про розірвання шлюбу, що перевищує денну норму звернень встановлену законом. Не оминули цієї теми й рівненські медіа, аналізуючи ситуацію на місці.

За інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану на Рівненщині під час карантину було зареєстровано 180 шлюбів та 35 розлучень, у самому обласному центрі одружилися 65 пар та 18 пар розлучилися. Загалом у області одружень фіксують значно більше, ніж розлучень. Наприклад, за минулий рік у регіоні зареєстрували 6 732 шлюби та 645 розлучень. І хоча ставлення до шлюбу в кожного різне, однак Рівненщина підтверджує зафіксовані Міністерство юстиції України вищі показники шлюбності у західному регіоні.
Попри те, що цифри особливих занепокоєнь не викликають, цікаво проаналізувати мікроклімат у родинах, які опинилися в умовах ізоляції.  

Одна коротка сімейна історія зі світу соцмереж

У різних тематичних групах соціальної мережі Facebook, в яких учасники та учасниці ділилися своїми переживаннями, думками про теперішні реалії, серед іншого трапилися емоційні міркування користувачки про те, як воно – карантинити у замкненому просторі із родиною. За її згодою публікую коротке резюме історії.

Жінка, назвемо її Веронікою, шукає підтримки та поради, як знайти спільну мову із чоловіком щодо розподілу обов’язків, пов’язаних із доглядом за неповнолітніми дітьми. У родині двійко дівчат шкільного віку (8 та 12 років). Подружжя у шлюбі проживає 9 років. Старшу доньку жінка тривалий час виховувала самостійно, оскільки чоловік працював, навчався та розвивав власну справу за кордоном, лише згодом остаточно залишився жити в Україні. У житті своєї родини був задіяний переважно фінансово. Коли через карантин опинилися разом ізольованими у своєму будинку, виявилося, що спільних інтересів зовсім небагато.

Діти, маючи онлайн-навчання, потребують підтримки дорослих. Сама Вероніка багато працює онлайн. Доньки ображаються, коли вона не може їм приділити увагу, капризують, на них скаржаться педагоги. Бізнес чоловіка на період карантину на паузі, тож його зайнятість значно менша. Однак, приділяти час донькам він не бажає, особливо родинними питаннями не переймається, увесь день пропадає у гаражі, займаючись старим авто. За словами Вероніки, він доволі серйозна, порядна людина, однак цілковито не сімейна. Жінка замислилася, чи готова вона далі до такого варіанту співжиття. Як шукати контакт із чоловіком, чи варто це робити, як пояснити дітям, що мама працює, а тато не знає, що із ними робити. 

Читайте також: Б’є – значить сяде: під час карантину домашнє насильство на Волині зросло втричі

Як визначити правила сімейного карантину

«Спробуйте створити спільну казку», – пропонує докторка психологічних наук, гештальт-консультантка Галина Гандзілевська
 

Галина Гандзілевська
Галина Гандзілевська

Науковиця пропонує родині звернути увагу на три важливі дії: зрозуміти, прийняти, підтримати. Покрокове виконання їх може сприяти стосункам, із дитиною – зокрема. Аналогічні дії можуть бути корисними і для співжиття різних поколінь, їхнього співпереживання карантинних буднів.

Варто прийняти те, що проживання є спільним, тобто ми живемо «разом», а не «хтось у когось». Це теж нелегко, адже вимагає проговорювання сімейних «очевидностей» – прав і обов’язків,  які для когось можуть бути й новинкою. Тому у кожної сім’ї буде свій «контракт», «договір» чи навіть «устрій». Однак спільним для всіх, напевне, буде такий перший крок у цьому напрямі як самоорганізація. Тобто усвідомлення, що розподіл відповідальностей, встановлення чітких кордонів тощо – все це не для розділення, а для підтримки почуття безпеки і довіри, балансу.

Від кожного з нас залежить наше сімейне колесо рівноваги. Карантин – це час для переосмислення того, що ми вже маємо. Цінуючи і поважаючи себе, своє життя та життя іншого, ми зможемо ділитись ресурсами, мати їх для себе. І найсильніший ресурс – це любов.

Для налагодження контакту фахівчиня пропонує створення… спільної казки. Ця техніка досить проста. Її можна виконувати усією сім’єю замість походу у кіно. Хтось починає казку, а всі інші почергово продовжують двома-трьома реченнями. Цікаво, які герої там будуть, які події розгортатимуться? Головне, щоб фінал казки був радісним. 

Також у сім’ї можна започаткувати щоденний ритуал подяки. За що я хочу подякувати собі, своїм рідним, усьому світу. Така фіксація стимулює позитивне мислення, активізує енергію.

«Головне – говорити і намагатися почути», – переконує сімейна психотерапевтка Майя Грищук.

Майя Грищук
Майя Грищук


На думку фахівчині,  непорозумінь у родині уникнути складно. А під час карантину та загрози зараження коронавірусом ризик погіршення психоемоційного стану як дорослих, так і дітей суттєво збільшився.

Об’єднуючим чинником усіх непорозумінь є класичний конфлікт інтересів. Згадаємо слова американського фізика Річарда Фейнмана: «Якщо ви не можете фізичну теорію пояснити простими словами, це означає, що насправді ви її не розумієте». Це ж можемо сказати й про стосунки між людьми. На конфлікт йдемо, коли не можемо конструктивно вирішити, як же наші інтереси вдовольнити. 

Зараз стреси у членів родини виникають на різних рівнях. Це – стрес через загрозу захворіти на коронавірус, стрес через неможливість задовольнити інші соціально-психологічні потреби і стрес через замкненість в обмеженому просторі із одними й тими ж людьми. Це – справді неабияке випробування. В історії дослідження резервів стресостійкості психіки відомий експеримент, коли людину помістили у замкнений простір, позбавили спілкування, дали одні й ті ж монотонні, хай навіть приємні подразники (звук, температуру). Як результат, почали проявлятися нетипові реакції, психіка розбалансовувалася, людина почала «сходити з розуму».

Тим, хто шукає порозуміння в родині, потрібно навчитися говорити та чути одне одного. Це – справа непроста, але необхідна, якщо ми відчуваємо цікавість до життя іншої людини та цінуємо стосунки з нею.  Йдеться про мистецтво жити довго з іншою людиною.

Читайте також: Як власний бізнес допоміг «особливій» мамі з Ковеля позбутися токсичних стосунків. ФОТО

Коли сварки уже поза законом

Мікроклімат у родині дуже важливий. Чи не найбільшим викликом під час карантину є загроза сімейного насильства. 
Воно є кількох видів:
1)    психологічне – створення емоційно дискомфортної для іншої людини ситуації (приниження, сварки, зневага, нівелювання зробленого, надмірний контроль чи ігнорування);
2)    економічне – унеможливлення чи обмеження у розпорядженні власними фінансами, майном, заборона працювати, навчатися, розвиватися;
3)    сексуальне – будь-які примусові чи обмежувальні дії щодо сексуальних контактів людини, зґвалтування, примус до неприйнятних видів сексуальних контактів, примус у рішенні щодо вагітності; 
4)    фізичне – будь-які дії, котрі загрожують життю та безпеці (побиття, обмеження свободи, створення ситуацій, за яких неможливо  знаходитися у власному помешканні, примус до виконання певних дій, або заборона робити те, що суперечить уявленням та думкам агресора).

Громадська організація «Ла Страда-Україна», яка  займається захистом прав жінок та дітей, повідомляє, що кількість звернень щодо домашнього насильства під час карантину зросла



За місяць карантину (12 березня – 12 квітня 2020) на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації надійшло 2051 звернення стосовно домашнього насильства! Упродовж лютого таких звернень зафіксовано 1273, із них 86,6% зафіксованих звернень надходили від жінок. 

Водночас, у Міністерстві внутрішніх справ про зростання кількості звернень щодо домашнього насильства за вказаний період не фіксують, однак пропонують порядок дій на випадок подібної ситуації.





Натомість відділ комунікації поліції Рівненської області повідомляє, що із 12 березня до 22 квітня до підрозділів поліції області надійшло  532 повідомлення про вчинення домашнього насильства. За результатами перевірки працівники поліції склали 450 адмінпротоколів. За аналогічний період минулого року таких протоколів було складено 427. 

Що варто зберегти у записник?

В Україні отримати допомогу або ж консультацію можна за такими номерами:

•    Національна гаряча лінія з запобігання домашнього насильства – 0-800-500-005, 116-123 (із мобільного)
•    Гаряча лінія для постраждалих від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства щодо до дітей  –15-47
•    Національна дитяча гаряча лінія – 0-800-500-225, 116-111 (із мобільного)
•    Гаряча лінія безоплатної правової допомоги – 0-800-213-103
•    чат-бот #ДійПротиНасильства, який створило Міністерство внутрішніх справ спільно з Харківським університетом внутрішніх справ і Національною поліцією України в месенджері «Telegram» 

У Рівному консультації щодо протидії та запобігання домашньому насильству надають у Регіональному центрі із надання безоплатної вторинної правової допомоги. Телефонувати можна  за номером: (0362) 46-01-09.

Із 2018 року у місті діє ініціатива «Сімейних радників». Це консультанти/-тки, які разом з юристами системи безоплатної правової допомоги, зможуть оперативно надавати пояснення щодо захисту й протидії домашньому насильству, виплати аліментів, батьківських прав. Зараз ініціативу в Рівному представляють Любов Романюк, Ліана Диновська та Олена Бобровська. 

Умови, в яких ми опинилися сьогодні, – нові й потребують напрацювання нових правил як у родинах, так і поза ними. Важливо пам’ятати: який би спосіб взаємодії ми не обирали, в основі мають бути повага, прийняття й визнання прав та свобод людини. Тоді ізоляція, в якій ми опинилися, ймовірно, не породить нових конфліктів, а комусь допоможе вирішити старі. 


Вікторія Назарук

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024