«Замість тривожної валізи ми везли книги». Історія подружжя переселенців, які заснували книгарню у Рівному

Кілька місяців тому, приїхавши до Рівного з Херсона, Вікторія та Михайло Новицькі започаткували тут власний бізнес. У самісінькому центрі міста подружжя відкрило книгарню, яку назвали «Затишною». На започаткування своєї справи переселенці отримали мікрогрант від держави.

Новицькі жартують, що Вікторія читає настільки багато книг, що спеціалізований магазин відкрили для того, аби вона не скуповувала літературу в інших крамницях.

Своєю історією Вікторія та Михайло поділилися із журналістами видання Район.Рівне.

***

Новицькі – досить відомі люди в Херсоні. Там подружжя мало власний медіахолдинг, який друкував газети. Сам на їхньому підприємстві виходив найбільший тираж друкованої преси в Україні. А також вони випускали власне ЗМІ, яке мало назву «Дебют-газета». Це був журнал, у якому могли друкувати свої літературні твори як досвідчені автори, так і початківці. Кілька останніх років Вікторія працювала його редакторкою.  

Наразі ж від херсонської редакції не залишилося нічого. В січні 2023 року в офіс прилетіла російська ракета.

«Випускати газету ми перестали в перший день повномасштабного вторгнення. Саме 24 лютого мав піти в друк черговий номер.  Під час окупації росіяни розіграли з приміщення техніку, знищили сервери. Папір використали ж для своєї агітації. З найціннішого, що там залишилося і що знищено після «прильоту» – книги, які нам подарували автори. Працівники редакції на той час уже всі виїхали з Херсона», – розповідає Вікторія Новицька.

Подружжя зізнається, що відновлювати діяльність видання після перемоги вони не планують. Саме тому стали продумувати інші ідеї для нового бізнесу.

Асортимент книг Вікторія Новицька обирала самостійно. Жінка зізнається, формуючи вітрини, опиралася на власні відчуття. Адже подружжя видавців неодноразово брали участь у різних виставках й придивлялися, що видавці пропонують читачам.

«Я просто ставила себе на місце пересічної людини, яка зайде в мою книгарню – що б вона хотіла прочитати для себе. Навряд чи щось з наукової літератури. Саме тому цієї категорії ми й не продаємо! Бо люди хочуть читати те, що зараз є модним, що у всіх на слуху. Якщо ж відвідувачі питають видання, якого в нас нема, ми можемо замовити цю книгу спеціально для них», – продовжує бізнеследі.

«Відкриваючи книгарню, ми переживали, що бізнес буде не рентабельним. Адже і ціни на книги зросли, й доходи в населення скоротилися. Війна – в людей інші потреби. Але побоювання виявилися безпідставними. Ті, хто любить читати, продовжує це робити й купувати книги, не зважаючи на обставини. В нашій «Затишній книгарні», до слова, ви не знайдете книг російською. Ще до повномасштабної війни, коли я працювала редакторкою газети, принципово не брала в друк тексти російськомовні. Так, ми тоді втратили частину аудиторії, проте не зрадили своїм принципам – розвивати українське. Таким чином ми спонукаємо навіть тих людей, які все життя послуговувалися російською, відмовлятися від мови окупантів і вчити свою», – каже Вікторія.

***

Херсон Вікторія та Михайло Новицькі залишили в перший же день великої війни. Оскільки подружжя є відомими та публічними людьми, вони розуміли, що їх росіяни не дадуть їм спокою – неодмінно шукатимуть. Віка – рівнянка, тож, залишаючи південь, вирішили приїхати саме до Рівного. Аргументує, на вибір вплинуло те, що вона добре знає місто та має тут давніх знайомих.

Про те, як доводилося втікати з-під окупації херсонці не надто люблять говорити. Пояснюють, надто болісними були ті події.  Михайло зазначає, що коли вони з дружиною та дітьми покидали місто, на Антонівському мосту вже точилися бої.

«В той самий день росіяни зайшли до Нової Каховки. Вони знущалися з медійних людей. Деякі наші знайомі звідти зникли безвісти… Ще когось катували. Коли ми покидали місто, не думали, що все затягнеться аж так довго», – пригадує чоловік.

«Я дуже важко переживала через те, що відбувалося в Херсоні й у нашому видавництві зокрема. Окупанти там все розграбували, перерили, знищили… Однак саме читання допомогло мені вибратися з того тривожного стану. Виїжджаючи, замість тривожної валізки ми везли з собою ящики з книгами», – долучається Вікторія.

На запитання, чи планують вони повертатися додому, Новицькі твердо відповідають – «наразі – ні». Річ у тому, що, попри деокупацію, Херсон і досі постійно обстрілюють росіяни. Місто – заміноване, зруйноване та існують перебої зі світлом, газом, водою. Тож повертатися із дітьми туди наразі небезпечно. Втім додають, що коли Україна переможе у цій війні й території, які зараз потерпають від путінських військ, знов стануть безпечними й настане час їм повертатися додому, книгарню у Рівному вони не закриватимуть.