Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Олена Нездюр
Олена Нездюр

«Другої хвилі карантину підприємці не витримають…» – керівниця ринку у Рівному Олена Нездюр

14:50 23.07.2020
2388

Рівненські ринки запрацювали із травня. І працюють нині, виконуючи всі приписи щодо засобів захисту та усіх необхідних карантинних вимог. Як представники малого бізнесу пережили карантин, те назавжди залишиться для цих людей великим потрясінням. І досі не всі оговталися. Чимало людей з підприємницькою діяльністю попрощалися.

Журналісти Район.Рівне поспілкувалися на цю непросту тему з директоркою рівненського Торгового центру-Д (відомого як «ринок Дикого») Оленою Нездюр.

– Пані Олено, на карантин ми нарікаємо всі. Всі стомилися. Всі стали в рази біднішими. Всі стоїмо перед новими, незнаними раніше проблемами, які потрібно вирішувати. Та все ж давайте порівняємо звичайного громадянина із приватним підприємцем. Як пережили карантин ваші підприємці? Чим обернулося для них це сидіння вдома?

– Дякую за це питання. Звичайні громадяни, яких закрили на карантин і звеліли сидіти вдома не були цим так стривожені як представники малого бізнесу. Люди працювали вдома дистанційно й виконували вимоги уряду, бо держава гарантувала їм збереження середнього заробітку. Натомість приватний підприємець, який сам собі забезпечує роботу й прибуток, вимушений сидіти в карантині без заробітку. Незважаючи на те, що добробут його самого та його родини, його батьків залежить лише від результатів його діяльності. Він опинився в ситуації, коли діяльності нуль, надходжень нуль, а витрат йому ніхто не відміняв. Як йому жити?

– Чи сплачували підприємці вашого ринку податки під час карантину? Якщо сплачували, то які?

– Нашому підприємству аж за один місяць карантину скасували податок на землю і на нерухомість. Всі інші ми сплачували за відсутності доходу. Приватним підприємцям, які працюють на ринку, обіцяли скасувати виплати за два місяці, натомість скасували лише за один. Ми, адміністрація ринку, пішли людям назустріч, не нараховували їм орендну плату, однак це не означає, що підприємці не несли витрати.

– Які саме витрати? Конкретизуйте.

– За час простою вони все ж сплачували податки, зарплату найманим працівникам. Їм, як і усім людям, ніхто не відміняв сплати за ЖКП, вони утримували свої сім’ї. Коли вести мову про інших підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність не на ринках, то вони змушені були сплачувати орендну плату за свої офіси. Добре, коли у когось орендодавець пішов назустріч і орендну плату знизив, але більшість змушені були сплачувати. Ці витрати держава їм ніяк не компенсувала.

– Пригадаймо, як все починалося. Коли було оголошено карантин на ринку Торгового центру-Д? Як сприйняв це ринок, підприємці?

– На ринку оголосили карантин 18 березня. Це була середа, напередодні, 13 березня, у п’ятницю ми, директори рівненських ринків, були присутні на нараді в міського голови, де Володимир Хомко запевняв нас, що ринки закривати не планують. Ми в це вірили і тому навіть попередити підприємців у можливість закриття ринку не могли. На той час в Україні хворих на Covid-19 не було зовсім. І ось приходить понеділок 16-го березня, нам повідомляють, що ринки закриють з 18-го на два тижні.

Пригадую, що 17-го березня, у вівторок, в нас був останній робочий день. Я звертаюся до підприємців з оголошенням по радіозв’язку, пояснюю, що рішення міської влади про тимчасове закриття ринку обумовлене епідемічною ситуацією в країні, рішенням уряду через загрозу поширення небезпечного коронавірусу. Люди сприйняли це з розумінням. Всі розуміли, що першу хвилю поширення вірусу треба призупинити, розтягти в часі, щоб могли підготуватися до прийняття уражених вірусом медики.

– Що означає закриття ринку для тих, хто проводить на ньому підприємницьку діяльність? Це що пішли з ринку абсолютно всі?

– В тому то й річ, що не всі. Ти ж не закриєш ринок, не почепиш замок на ворота й не підеш додому. Ринок, навіть коли він зачинений для покупців, все одно треба обслуговувати. Навіть в умовах карантину. Має працювати охорона, охороняти майно, вивозити сміття, прибирати територію. Потім у ці дні, коли нема людей, мають здійснюватися заплановані господарські роботи. Без цього ніяк. Треба дивитися у завтрашній день.

– Господарські роботи здійснюються за рахунок надходжень від роботи ринку?

– Саме так. А коли карантин, це означає, що надходжень нема, а ці роботи все одно треба виконувати, треба платити зарплатню персоналу. Витрати були і є. Але ж ніхто тоді не думав, що карантин затягнеться на два місяці. Всі очікували, що через два тижні вже підприємці повернуться на свої робочі місця. Саме тому ми вирішили використати ці два тижні карантину для виконання необхідних господарських робіт. А тут карантин продовжується, невизначено затягується в часі. Підприємці хвилюються. Хтось вже не витримав, організував торгівлю онлайн. Це вихід. Але це теж за день не зробиш. Потрібна підготовча робота, в яку теж треба вкласти кошти, потрібен час. І навіть коли все налагодиш, то в реаліях карантину – це геть не ті об’єми. Бо ж треба врахувати ще й те, що припинилося і транспортне сполучення. Питання, як доставити товар? Як покупцю доїхати до продавця?

– Що за період карантину вдалося зробити адміністрації ринку, щоб підготувати ринок, його територію, до подальшої експлуатації в умовах пандемії, яка ще й досі продовжується?

– За час карантину були зроблені дуже необхідні роботи на аварійному пішохідному мосту. Відновили несучі балки та підготували до літнього сезону волейбольний майданчик, санвузли та багато іншого.

Міст цей на балансі ринку?

–Ні, він на балансі міста. Але оскільки ми ним користуємося, ми витратили на нього кошти. За час карантину було замінено несучі конструкції з дерев’яних на металеві. І це не все. Ми освіжили цей міст, зробили його сучасним, гарним. Симпатично вийшло. Зробимо ще освітлення, і це буде ще одна локація в місті для закоханих. Мені дуже приємно, що ми, незважаючи на фінансову скруту, це зробили.

– Як я йшла до Вас, кинулося у вічі те, що ринок став просторішим. Це ви під час карантину провели реконструкцію павільйонів?

– На жаль, це зробив карантин! Підприємці закривають свою діяльність і вивозять свої кіоски за межі ринку. І не ми в цьому винні. Це не витримали карантинних обмежень підприємці.

Тобто, малий бізнес вмирає?

– На жаль, це так. І ми за цим спостерігаємо щодня.

– І головна причина – карантин?

– Так. Бо цей бізнес залежить від покупця. А які нині надходження в покупця? Ніяких. А раз нема реалізації, значить нема і надходжень. Оце й уся правда життя. Мінімалку ось підняли, треба її працівникові виплатити, а де її взяти? Бюджетник гарантовано отримує кошти від держави, а де візьме підприємець? Він має виділити мінімальну зарплатню з прибутку, а його нема. Бо нема реалізації товару. Не працює транспорт, населення на карантині теж не розкошує. У вересні ще обіцяють підняти мінімальну заробітну платню. А звідки? Оце днями чула звернення начальника фіскальної служби, що у них проблема з поповненням місцевого бюджету. І це закономірно. У Рівному ж немає великого виробництва, тут прибутки лише з торгівлі, а місто живе за рахунок податків. Ще з оренди земель. Це основні джерела надходжень до місцевих бюджетів. Наш ринок – мільйонний платник податків. Та карантин зупинив усе.

– Розкажіть, пані Олено, яким було вихід Торгового центру-Д на робочі місця після карантину?

– Спершу відкрилася продовольча група, тоді промислова. Але не всі зразу змогли відкритися. Частина ринку відкрилася, частина зволікала через невизначеність і незрозумілість ситуації. І не тільки. В людей не було товару, не працював транспорт, було незрозуміло, як його завезти. Окрім цих труднощів ще й щоденні перевірки держпродспоживслужби, у підприємців тривога, страх, що при виявленні бодай якихось недоліків ринок знову закриють, що випишуть штраф, який нема з чого платити. Була ж така постанова про закриття підприємницької діяльності на 7 днів при виявленні порушень.

– Нагадайте, коли відкрився ринок.

– З 1 травня запрацювала продовольча група, а з 11-го промислова. Це майже 2 місяці ми не працювали, бо закрили нас 18 березня.

– Працювати з людьми завжди непросто. Це ж треба кожного переконати, кожного проконтролювати… Як Ви справляєтесь?

– Так, взагалі з людьми працювати складно, а в таких умовах дуже. Та зрештою всі наші підприємці зрозуміли, що ліпше працювати так, як ніяк. Тож виявили готовність працювати в захисному одязі, в шоломах і рукавицях. Хоча довелося привчати до нових умов, нагадувати, контролювати…

– А що з покупцем? Чи є на ринку люди?

– Нині вже є. А тоді, як відкрилися, зрозуміли, що покупця нема, бо карантин триває та й нема йому чим до ринку доїхати: маршрутки не ходять, дизеля нема! Єдиний транспорт, яким можна скористатися, щоб добратися до ринку, це власний транспорт. Але не всі мають власне авто. Так, оптовий покупець, який дбає про власний маленький бізнес, приїхав на своєму авто й узяв товар, а що звичайна людина? Тобто ми постали перед такою реальністю, що повноцінних ринкових відносин нема, а ринковий лічильник з видатків вже увімкнувся, як тільки стали до роботи. Зарплату вантажнику, продавцю треба дати, рахується й податок. Витрати на електроенергію пішли, на утримання робочого місця й на ті ж засоби захисту також. Як стала працювати промислова група, телефонують не раз, що не мають змоги дістатися до робочого місця, бо нема чим доїхати. У нас же продавці працюють із найближчих районів, із сіл, а маршрутки не курсують. Зрозуміло, що ми в Україні вперше опинилися в такій ситуації, але я гадаю, що не все влада передбачила й продумала, як слід.

– А що, на вашу думку, зробили під час карантину не так?

– Як на мене, треба було ізолювати не бізнес, а старше покоління – 60+. Або ж визначити конкретні години для відвідування ринків людьми категорії ризику. Непослідовність дій проглядалася постійно. І тому люди заразилися, захворіли й деякі померли.

– На жаль, ми не знаємо, що буде з цим вірусом далі. Що чекає ринок, як гадаєте?

– Через невизначеність ситуації довгострокові плани будувати не випадає. Звісно, у нас були плани, задуми, були накопичені для реалізації цих планів певні кошти, але за період карантину ці кошти були витрачені. Але ми не здаємося, готуємося працювати в нових умовах.

Що саме робите?

– Будемо розгортати онлайн-торгівлю. Готуємо наразі для цього сайт. Він працюватиме як і інші торгові сайти, торгівля буде структурована. Якщо на осінь буде друга хвиля карантину, то ми маємо серйозно до цього підготуватися заздалегідь. Бо, скажу відверто: наші підприємці другої хвилі карантину не витримають. В нас наразі вже немає фінансової подушки, щоб платити зарплатню бодай охороні, а ринок без охорони існувати не може.

– Якщо порівняти Торговий центр-Д з іншими рівненськими ринками, чи відчували Ви особисто якесь незадоволення з боку підприємців, зневажливе ставлення до себе, до адміністрації ринку?

– Ви знаєте, скрізь є люди, які завжди всім незадоволені. Але в цілому наші підприємці під час карантину ще більше згуртувалися. Ми об’єдналися в групу в мережі Фейсбук і завдяки цьому спілкуванню відкрилися всі з того боку, з якого раніше не знали одне одного. Головне, що в цих труднощах відчули себе єдиною спільнотою. Є відчуття колективу, що ми одне ціле. Немає на нашому ринку такого, що підприємці самі по собі, а адміністрація супроти них. В нас такого нема. Ми всі разом і проблеми у нас одні. Як задоволений підприємець, то і в ринку все гаразд, а як підприємець незадоволений, тоді хитає всіх. Біднішає все підприємство. А проблеми що? Вони завжди були, є і будуть. Проблеми для того існують, щоб ми їх вирішували.

– Люди полярно відносяться до самої проблематики карантину. Є категорія, яка каже, що ніякого вірусу не існує. Що усе це, мовляв, вигадки влади.

– Ці полярні думки навіть по телебаченню лунають, звучать на радіо, в мережах поширюються. І нерідко від людей обізнаних, компетентних в темі. Люди по-різному ставляться до карантину. Не всі переконані, що так має бути. А звідси формують свою думку й прості люди.

– Як Ви ставитеся до вимог Уряду? Чи не занадто жорсткі карантинні обмеження? Чи потрібно було взагалі закривати ринки? Що скажете?

– Ситуація незвичайна і у ній ми маємо діяти як один злагоджений механізм. Коли рішення приймаються Урядом, ми зобов’язані його виконувати. Тому ми називаємося державою. Бо держава це що? Це люди, які об’єднані суспільним договором. Раз ми обрали Президента, обрали парламент, маємо Уряд, який прийняв рішення, що маємо ходити в масках, то це потрібно робити. І я хочу звернутися до всіх, хто приходить на наш ринок. Люди добрі! Мусимо всі ходити в масках та дотримуватися соціальної дистанції. Не буду сперечатися з існуючою демагогією, що маска незручна, особливо влітку, що не захищає як належить, але якщо ти вже вийшов з дому в громадське місце, ти мусиш використовувати ті засоби захисту, які визначені урядом. На мою думку, коли в нас буде дисципліна, ми швидше здолаємо хворобу.

– Робота ринку нарешті стабілізувалася. Чи виникають проблеми щодо дотримання вимог щодо вашої діяльності в умовах так званого адаптивного карантину?

– З підприємцями питань нема. Вони перебувають на робочому місці в засобах захисту, а от відвідувачі – це окрема категорія. Людина заходить через ворота ринку в масці, а, опинившись на ринку, знімає її, кладе в кишеню й ходить ринковими рядами без маски. Наведу недавній приклад. Жінка за п’ятдесят йде по ринку без маски, зупиняю її й питаю де маска. Вона мені зухвало відповідає: «А я здорова!» «Але ж ви перебуваєте на території ринку серед людей», - перечу їй. «То я піду геть з вашого ринку!» - ображено відповідає. Пішла, незадоволено бубонить і кляне нас. Таких людей, на жаль, чимало. А якщо не приведи Боже, станеться біда, якщо ця людина з коронавірусом в лікарню потрапить? Що тоді? Ланцюжок же до нашого ринку протягнеться, що вона там була! А на ринку маса людей!

– Скажіть, що Вас нині найбільше хвилює на ринку?

– Мене найбільше непокоїть доля малого бізнесу. Карантин його добив. Розірвалися зв’язки між продавцем і покупцем, продавцем і постачальником. Підприємець опинився у вакуумі. Він не може реалізувати свій товар. Через те велика кількість підприємців не витримали, знялися з реєстрації як приватні підприємці і припинили діяльність на ринку. Це переважно люди старшого віку, в кого вже є якась пенсія. Вони стомилися. Молодь же розуміє, що якось мусить виживати, але їм також дуже тяжко: і фінансово, й фізично. Тому хочеться вірити, що уряд зробить якісь кроки в бік підтримки малого бізнесу. Саме малого. Бо великий бізнес не пропаде. А щодо малого, дуже сумно. Бо це наші друзі, наші сусіди, люди, яких ми знаємо, як починали вони працювали, старалися, як на цю підприємницьку діяльність стягувалися роками, а тепер бачимо, що вони не знають, як їм жити далі, як годувати родини. Іди, радять, в тролейбусне підприємство на водія тролейбуса. Хтось може й піде. Та чи кожному підійде така робота? Люди, які мають освіту й свої цінності, хочуть самореалізуватися згідно власних бажань і бачення і отримувати задоволення від праці.

– Саме малий бізнес наповнює місцеві бюджети. Невже в уряді цього не розуміють?

– Так, у більшості саме малий. Бо великий почасти від сплати податків ухиляється.

Тобто, доля малого бізнесу головним чином залежить від дій уряду?

– Так. Першочергово. Слідкуємо за новинами з тривогою за свій завтрашній день. Ми не переживемо нового карантину. Я знаю, що кажу. Це правда.

– Ви вважаєте, що краще працювати в умовах небезпечного вірусу, аніж сидіти по домівках?

– У нас просто нема того запасу, за яким ми б могли собі таке дозволити. Нам треба навчитися з цим вірусом жити. Мити руки, поставити скрізь антисептики, постійно протирати поверхні, до яких дотикаються люди, не ігнорувати індивідуальними засобами захисту. До всього треба підійти з розумом, але краще працювати, ніж просто сидіти в чотирьох стінах та чекати поки вірус пройде. А хто може знати, коли він пройде?

– Підприємці мають вчитися в нових умовах, як реалізувати товари онлайн.

– Так, мусять. Ми над цим працюємо. Але до цього ще не готовий покупець, бо він хоче товар побачити, відчути на смак і дотик, понюхати, а коли це одяг, то побачити весь асортимент, підібрати фасон, розмір, подивитися на себе в дзеркалі, щоб зрозуміти, чи ця річ тобі пасує, зрештою – щоб поторгуватися. Тому покупець вирішує, що йому не горить, він ще почекає. А тим часом продавець чекати вже не може. Поки йде це призвичаювання до нових обставин, все застигло на місці. Але я вірю, що незабаром онлайн-ринок зрушиться, запрацює. До цього підштовхує нас саме життя.

Такого Україна ще не переживала ніколи…

– Я гадаю, якщо будемо мати ще подібну ситуацію в майбутньому (хай, звичайно, Бо не дає!), що будемо вибирати між здоров’ям людей і бізнесом, то треба думати і про бізнес, і про те, як уберегти людей з категорії ризику. Так ми можемо два роки сидіти в карантині.

– І останнє питання. Наступає такий фактор, як вибори. Дехто навіть цей жорсткий карантин зумів використати задля піару.Що на це скажете?

– Вибори в нашій країні як якась карма. Все з ніг на голову стає чомусь перед виборами. Люди чомусь перестають думати. Мислять лише в руслі передвиборчої кампанії. І на цій біді починають робити піар. Починають маски роздавати під брендом якогось добродія чи його політичної сили або ж спеціально створеного громадського об’єднання. Якщо ти такий добрий і хочеш людям допомогти, стань і просто роздай ці маски, але не кажи хто ти і що ти, не роби на тому ролик на телебаченні.

Людмила МАРЧУК

Коментарі
15 серпня
Вчора
13.08.2020
12.08.2020