«​​​​​​​Моє завдання підняти цю тему і пробивати»: волонтер Тарас Обоїста про обіцяні АТОвцям ділянки у Рівному

Шостий рік тривають бойові дії на Сході нашої країни, а учасники АТО, бойові ветерани, які повернулися додому ще в 2015-2016 роках донині ще не отримали обіцяних земельних ділянок. У Рівному нині у цій справі прогрес. Відтоді, як взялися за справу самі ветерани та волонтери, громадські активісти, процес зрушився і вже є реальні результати. Нещодавно витягли свої жереби на право приватизувати земельні ділянки у місті Рівне 32 учасники бойових дій. На черговій сесії міської ради, яка має відбутися 13 серпня, мають затвердити право надання цих земельних ділянок ветеранам у власність.

А напередодні цих подій відповідно до розпорядженням міського голови Володимира Хомка створили комісію для проведення жеребкування серед учасників бойових дій. В неї входять по одному депутату від кожної фракції та учасник АТО, член ініціативної групи з формування Переліку вільних від забудови ділянок, рівненський громадський активіст Тарас Обоїста. Саме про надання землі учасникам бойових дій активіст розповів журналістам Район.Рівне.

- Тарасе, для початку кілька слів про себе, про свою участь у бойових діях і те, як ви прийшли до того,чим займаєтеся тепер.

- Я народився і живу в місті Рівне. Мені 40 років. Я один з тих, хто зі зброєю в руках захищав нашу країну. Пішов на війну з російським агресором у четвертій хвилі мобілізації в березні 2015 року. Служив в 40-ій окремій артилерійській бригаді ЗСУ розвідником, а згодом мене призначили в.о. командира взводу забезпечення. Зв'язок і розвідка – це моє. У той час більшість була таких, як я. Не маючи ні досвіду, ані жодних погонів, ми на війні викладалися на повну й задавали тон. Високий патріотичний дух, внутрішній стержень усіх нас разом – бійців і волонтерів – тримав нас у той непростий час.

- Тож ви один із тих, хто свідомо йшов захищати нашу Вітчизну?

- Саме так. У мене є моя земля, де я народився, у мене є моя сім’я і я не хочу, щоб моя сім’я жила в окупованій країні. Я хочу, щоб мої доньки мали вибір.

- У вас дві доньки?

- Три. Старшій – шістнадцять, середульшій – десять, а меншій – чотири.

- Що спонукало Вас у 2020 році зайнятися питання розподілу землі для ветеранів АТО?

- У 2016 році я, як і ряд інших учасників бойових дій, подав документи та став у чергу. Двигун прогресу, звісно, дружина. Через рік-два приходив до міста і запитував, що там із землею, а мені відповідали: «Землі нема поки що, а як буде та будемо роздавати, тоді повідомимо». Зрозуміло, що нема інвентаризації й немає земельних ділянок. Через якийсь час у травні місяці телефонує до мене Павло Алексієвич і каже: «Звертаюся до тебе як до однопартійця. Нині ми готуємо трансляцію програми, яка буде у фейсбуці по земельних питаннях і депутат Людмила Туровська буде відповідати на всі питання. Для мене це була новина, що учасники бойових дій отримують землі, хоч в черзі вони можуть бути трьохсотими чи й тисячними. Але землю вони отримують. Мене зачепило те, що я 580-й у черзі й невідомо коли підійде моя черга. Написав я тоді з цього приводу емоційний пост у Фейсбуці й коли Павло Алексієвич із Людмилою Туровською відповідали на питання, то опиралися й на мене, мій досвід. А потім звернулися до мене допомогти впорядкувати це питання. Так я вліз у земельне питання. Згодом зрозумів, що тут ще одну освіту треба отримувати.

- А яка у вас освіта?

- У 2002 році закінчив РДГУ за спеціальністю «Історія та правознавство», а коли повернувся з АТО, то пішов вчитися на психолога та соціального педагога. У мене виникла в цьому потреба за моєю волонтерською діяльністю.

- Чим ви саме займаєтеся як волонтер?

- Мій волонтерський напрямок – надання психологічної допомоги. Це підтримка хворих дітей у лікарнях, хоспісах.

- Тобто посильна психологічна допомога?

- Це волонтерська діяльність, яка робиться по мірі можливості. Це лікарняна клоунада. Я є засновником цього напрямку.

- Це мистецтво. У вас є до цього схильності?

- Працюючи в школі, я багато років вів драматичний гурток. Серед нас майже нема професійних акторів. Всі наші учасники лікарняної клоунади – це аматори, люди найрізноманітніших професій. Як закінчиться карантин і розпочнеться в нас новий сезон, я вас запрошу і ви подивитеся, як ми працюємо. Моїм колегам є що сказати з приводу цієї діяльності.

- Повернімося до нашої теми, з приводу якої ми зустрілися, до розподілу землі ветеранам АТО. З чого ви починали?

- Став читати закони, дивитися документи та самі ділянки. Наші партійці та активісти займаються цим важливим і наболілим питанням, яким є земля для учасників АТО ще з 2015 року. По закону в нас кожен громадянин може, має право отримувати земельну ділянку. Учасникам АТО держава гарантувала право отримувати землю позачергово, що передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ще в 2015 році у Рівному було виділено і розподілено більше 700 земельних ділянок. І що я побачив насправді, коли вник у справу? Виявилось, що юридичної підстави для такої окремої черги ветеранам АТО не існує. Тож стан справ такий, що хтось ділянку отримав поза чергою. Бо знайшов для цього можливості. На жаль, хлопцям, які подавали документи, наші держчиновики не пояснювали цих тонкощів законодавства. Виявляється, тому, хто бажає отримати землю, треба самим над цим питанням добряче попрацювати.

- Тобто? Як саме?

- Тобто, пошукати, де є в місті вільна земля, підготувати документи та подати на депутатську комісію. Ця комісія дивиться, чи ця земля справді вільна, чи вона не у власності, не під комунікаціями, не в оренді та якого вона призначення. Після рекомендації комісії депутати голосують за надання дозволу готувати документи на право власності. Частина колишніх бійців такою можливістю вже скористалася. Більшість же просто не знають про те, що так можна і треба робити. Деякі досвідчені особи тим часом використали цю можливість для себе. Оформляли ділянки на учасника бойових дій за умовою, що потім він її законно продає у власність їм. По закону це виходить чесно, а по справедливості – ні.

- Це приватна справа кожного. Якщо той боєць не знає законів, або ж пасивно чекає, поки його візьмуть за руку й покажуть де його земля, то спритніші в той час і користуються його пасивністю…

- Є різні бійці, різні у них життєві позиції. Є такі, що кажуть: не за цей шматок землі я йшов воювати.

Цього літа у червні місяці ми шукали ділянки, зверталися до спеціалістів-землевплорядників, які могли нам надати консультації. Людмила Туровська нам допомагала, з її поміччю ми сформували цей порядок надання земельних ділянок для бійців, запровадили відкрите і прозоре жеребкування, яке виключає будь-яке втручання, зловживання чи вплив на результати. Так розпочався новий етап забезпечення наших захисників земельними ділянками. І депутати нас одноголосно підтримали. Як появляється вільна ділянка і земельна комісія це бачить, що вона вільна, та ділянка автоматично потрапляє на чергу бійців АТО.

- Чи багато є таких ділянок?

- Щоб ви розуміли, є приватна власність, державна й комунальна. Місто може розпоряджатися тільки тими, що в комунальній вдасності. Є ділянки, які були в оренді. Місто не має права забрати ділянку в орендаря, але якщо якась людина померла, то ця ділянка переходить у власність міста. Оренда не переходить у власність родичам. Проте ділянки є різні за своєю площею й розташуванням. Одна велика, а друга так звана капсульна, малесенька зо дві сотки, що до неї й заїхати неможливо, тож сусіди подають заяви на змогу приєднати таку діляночку до своєї і місто в такому випадку йде їм назустріч.

- Вочевидь вільні земельні ділянки появляються не зразу багато, а по одній-дві-три?

- Так, поступово. Але буває, що й не по одній чи дві. Так ми ось попрацювали над перевіркою тих ділянок, які придатні для надання у власність ветеранам АТО і змогли знайти до жеребкування аж 40 ділянок. 29 липня жеребкування відбулося і 32 учасники бойових дій вже оформляють документи на право власності.

- Чому тільки 32 особи, коли ділянок сорок?

- Тому що вісім осіб з певних причин не змогли взяти участь у жеребкуванні. Однак ці ділянки залишені до наступного жеребкування. Ці люди прийдуть наступного разу і витягнуть свої номерки.

- Ці ділянки в місті?

- Так вони в місті. Це не так, як було з Бармаками, що нарізали всі суцільно. Хоч 12 ділянок звідти ще залишилося. А у місті є різні ділянки. Одна може трохи більша, друга менша. В основному ділянки по 6-7 соток, але трапляються й по 10 соток, бо на і дві її не поділиш, і розташування не дозволяє поділити. Тож кому як пощастить. Комусь може випасти 5,5 сотки, а комусь і 10 соток.

- Скільки на сьогодні людей стоїть у загальній черзі?

- 1992 особи. Це ті, хто зараз у черзі. Може ще де хтось додався, хто подав документи недавно. Причому місце в черзі не говорить про роль і значення атовця у зоні бойових дій. Знаю одного бойового офіцера, я мав честь воювати під його командуванням. Він один із кращих офіцерів, у зоні бойових дій з 2014-го року. А документи на землю взагалі не хотів подавати. Подав лиш у 2018 році. Атовці - люди горді. Вони не вміють ні просити, ні вибивати, ні підходити. Тож у цій ситуації я для них повинен бути таким рупором. Моє завдання підняти цю тему і пробивати.

- Добру, хоч і нелегку справу ви взяли а себе.

- Знаєте, після жеребкування подзвонив мені один з наших ветеранів і каже: «Тарасе, знаєш, я вже давно махнув на все рукою, не очікував від нашої влади нічого. Запив водою. Слава Богові, що живий і здоровий, голову маю, зароблю на себе, мені подачок не треба. Але тепер я повірив у справедливість». Для мене це важливо. Кажу волонтерам, які хочуть долучитися до діяльності, що коли ми можемо змінити життя однієї людини, значить ми прожили недаремно.

- Це жеребкування має бути затвердженим на сесії міської ради?

- Так, тим 32 учасникам бойових дій, які витягли жереб, сесія 13 серпня має затвердити їхнє право на цю землю, щоб вони мали офіційний дозвіл на підготовку документів на права власності на землю.

І коли вони вже підготують ці документи, то наступний етап теж на сесії міської ради затверджують голосуванням щоб передати у власність.

Коли ми підготували цей порядок і передали його на сесію, дуже важливо, що за нього проголосували всі депутати і підтримав міський голова.

Адже це питання непросте, воно складне і конфліктне, заангажоване політично. І один зі шляхів, як би його здихатися. Зіпхнути і у нас землі більше нема й на тому крапка. Тому хочеться вийти на найкращий формат вирішення цього важливого питання. Міська влада поки що роздає землю. Але коли подумати, то є й інакші механізми. Є в місті масиви, які швидким темпом забудовуються. От як Щасливе, за декілька років розбудувався цей масив. Є такі й інші такі ділянки. Можна просто на них нарізати ділянки для забудови чотирьом сотням учасників бойових дій й віддати їм у приватну власність. Але можна організувати процес таким чином, що за декілька років збудувати  будинок, в якому отримали б квартири до тисячі людей. Це звучить гарно. Але поетапно такий механізм ще не прописаний. Є поки що один варіант: щоб наші хлопці отримали землю, яка є в місті. Це з того що реально, тут і тепер.

- Це реально, що такі ділянки будуть з’являтися?

- На разі здійснюється інвентаризація земель у Рівному. Рішення про жеребкування вже створило прецедент. Будь-які учасники мутних схем, які  спробують собі відкусити штат землі неодмінно зіткнуться з тим, що вже неможливо зробити це за таким принципом, як вдавалося раніше. Вільна земля, як тільки вона з’являється, одразу переходить на чергу учасників бойових дій на Сході України. Звісно, не варто очікувати роздачі земельних ділянок щомісяця. Треба набратися терпіння. Але як тільки набереться десять чи двадцять, ми будемо оголошувати жеребкування в порядку тієї черги, яка у нас є. Якщо ми з командою учасників бойових дій, волонтерів, які з нами взаємодіють і громадськими активістами зможемо вибудувати реальний механізм з компенсації житла, де будуть виписані чіткі межі, що не буде там ніяких лазівок, ми тоді підемо цим шляхом. А поки що робимо те, що можемо зробити реально: маємо цей механізм і будемо працювати над тим, щоб учасники бойових дій отримали землю, на якій зможуть побудувати собі житло, або ж ту ділянку вигідно продати за реальними ринковими цінами й за ті кошти придбати собі житло.

- Чи є протидія вашим діям?

- Так, є. Є люди, у яких ми витяли ці ділянки з під носа. Деякі наші ветерани отримали справді дуже хороші ділянки.

- Ви член партії «Європейська солідарність»?

- Так. Для мене це було нелегке рішення. Мене дружина ще рік тому переконувала, що треба зайнятися політикою, а я мріяв про мистецьку діяльність. Проте з часом зрозумів, що коли ми не будемо впливати на будь-яке рішення політично, ми їх не вирішимо. В цілому «Європейська солідарність» дуже оновилася громадськими активістами. Будь-яка робота має бути системною. Моя участь в партії ознаменувалася тим, що сорок осіб отримали землю. І я почепив собі таку умовну медальку за те, що вдалося зробити. Ми віримо і будемо і далі працювати над тим, щоб процес розподілу продовжувався і всі учасники АТО врешті отримали належну їм по закону землю.

- Успіху Вам і велика вдячність від людей за те, що Ви робите.

 Людмила МАРЧУК