Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Мотиваційна література, пошуки «свого» та власна творчість: рівнянки читають і радять іншим

15:17 01.09.2020
592

Улюблена справа, балансування поміж родиною та роботою, тайм-менеджмент, відкриття нового… Скільки різних викликів щодня має кожна та кожен із нас. Щоб не розгубити марно сили та ідеї, чітко фокусуватися на кожній ситуації, американський дослідник у галузі психіатрії та медицини внутрішніх органів Ніл Недлі рекомендує щодня знаходити час бодай на 30 хвилин читання будь-якого цікавого тексту. Це врівноважить думки, активізує увагу, тренуватиме пам'ять, а також мотивуватиме нас до нових дій.

Ми вирішили поцікавитися у фахівчинь із різних сфер, котрі об’єднують довкола себе проактивних рівнян і рівнянок, а також майстерно володіють словом самі, що читають, що рекомендують іншим, аби не стояти на місці та знаходити сили для постійного вдосконалення і росту.

«У кожному сюжеті ти бачиш щось «своє»: щось для наслідування, а щось – для застереження»

Мирослава Жовтан, філологиня, завідувачка Рівненського міського методичного кабінету:

Я люблю сучасну жіночу прозу. Галина Пагутяк, Софія Андрухович, Марина Гримич, Таня Малярчук, Дара Корній – у числі моїх улюблених авторок. Наскільки їхні твори є мотивуючими для жінок, питання дискусійне й залежить від індивідуального читацького смаку. У їхніх текстах не професійні психотерапевтичні поради, але авторки змальовують дуже різні та показові жіночі долі – щасливі і не зовсім. Ти, читаючи, бачиш у сюжеті щось «своє», мимоволі аналізуєш чуже життя, оцінюєш чужий світогляд, модель поведінки, яка може бути застереженням чи зразком. Ти, зрештою, просто відволікаєшся від своїх проблем. Згадала також Дору Вандеркам «Я знаю, як їй все вдається» – тайм-менеджмент успішних жінок. Ця книга не для мене. Переклад, чужий менталітет, інший світ... Певне, моя вкраїнська душа не прийняла того, але, якщо ти того іншого світу не бачив на власні очі, зазирни до нього через цю книгу. Також раджу перечитувати Ольгу Кобилянську: «Меланхолійний вальс», «Людину», «Царівну».


«Для особистого розвитку, самовизначення, втішення читаю чоловічу літературу»

Ірина Баковецька, Голова Спілки письменників Рівненщини:

Мене надихають книги, які написані чоловіками або від імені чоловіків. Тому що я сама за характером дуже маскулінна, часто «жіноча» література – це рожеві думки, романи на кшталт: «Я тебе кохала, ти мене покинув». Я не люблю цієї теми взагалі, бо є прихильницею гендерної політики само собою, поділяю позицію такої жінки, яка тримає на своїх плечах значну суспільну ношу, не просто спостерігає, охороняє сімейне вогнище, а сама його запалює та оберігає від непосильних, на перший погляд, загроз. У моєму розумінні йдеться не про сімейні моменти, а швидше соціальні. Мені пощастило зі сімейним життям, мій чоловік повністю підтримує мої ідеї, поділяє мої цінності, уподобання. Але, на жаль, так не в усіх сім’ях. Дуже багато людей зараз вдаються до такої літератури, як нон-фікшин. Вона трендова. Наразі нею починають займатися навіть ті, хто досі подібного не писав. А тепер навіть ті, хто зовсім не писав раніше художньої літератури, починають пробувати себе у ролі письменницькій, намагаючись писати нон-фікшин.

Якщо говорити про такі тексти: «Як стати щасливим?», «Як стати успішним?», насправді йтиметься суто про практику певної людини. Не обов’язково вона може втілитися у житті іншого. У кожного із нас різні умови, у родині, у соціумі, різна самооцінка, різна система взаємодії із простором, хтось стикається із мобінгом, боулінгом і подібним.

Я вважаю, що мотиваційна література – це для тих, хто долає певний біль, певні втрати, певний негатив. Бо ми не застережені ні від чого.
На мій погляд, для самомотивації варто читати історії перемог і поразок. Бо кожна перемога нам не падає із неба, їй передують перепони, палки у колесах, підніжки та інше.

Я читаю «чоловічу» літературу. Мої власні тексти пишуться від імені чоловіка. У мене є власна інтерпретація себе у ролі чоловіка.

Раджу також писати самостійно. Думаю, кожен у своєму житті пробував писати вірші, малювати чи співати. Не обов’язково має бути високий художній рівень. Мистецтвом часто можна виразити внутрішні підсвідомі аспекти, які виявляться у римі, у мазку, у співі. Людина може навіть сама не обґрунтувати, а чому саме так.

Додам, що зараз нашою письменницькою організацією, видавництвом «Оповідач» ми запустили соціально-видавничий проект «Час говорити». Це проєкт для людей із онкологією, які або побороли або наразі ведуть свою війну. Багато з наших учасників ніколи себе не пробували у ролі літераторів. Але у них настільки глибокі рефлексії у соціальних мережах, вони настільки глибоко й чуттєво висвітлюють свою позицію духовну, соціальну, як щодо власної ситуації, так і глобально, що ці тексти варті аби бути. Це своєрідне духовне самолікування. Зараз ми готуємо електронну книгу, а також шукаємо ресурси для паперового варіанту. На думку учасників, це дуже символічно.


«Коли забуваю про лірику, тоді пишу прозу і читаю людей»

Ольга Лірник, журналістка, авторка відео-поезій:

Література для мене – це щось завжди дуже індивідуальне. Чому? Адже те, що проймає до глибини душі одного, абсолютне не подобається комусь іншому. Але є книги, які точно варто прочитати кожній жінці для натхнення та мотивації. Так, наприклад, мене зацікавила книга «Неймовірні. П’ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію». Тут ви дізнаєтеся про те, що насправді шлях до успіху та визнання зовсім не легкий і не варто відразу складати рук при перших же перешкодах. Бо шлях долає тільки той, хто йде. Зовсім нещодавно «осилила» твір, який давно рекомендували прочитати «Атлант розправив плечі». Трилогія для мене важка, але її варто прочитати, щоб краще розуміти світ навколо та, напевно, й саму себе. Для душі я з радістю не тільки пишу, а і читаю поезію. Із сучасних авторок надихає Леона Вишневська, її лірика – це ніби частинка моєї душі. Круті вірші Віри Ткачьової, а якщо вас «потягне» на сучасну еротичну лірику, то Дана Оханська не раз змусить вас почервоніти.


Антоніна Глега, консультантка книгарні «Є» у Рівному, організаторка книжкових подій:

Художній текст так чи інакше впливає на наше ставлення до оточення, розуміння світу, значною мірою допомагає краще відчувати себе, отже, діяти зважено, розвиває здатність до емпатії.

Мені приємно, що у нашій книгарні завше чимало відвідувачів, з якими охоче спілкуємося про книги.

Рівняни та рівнянки активно стежать за новинками на книжковому ринку, купують літературу, яка входить до топової у нашій мережі. Мотиваційні тексти купують часто. Особливо це відчутно після жорсткого карантину, коли люди потребують позитиву, стимулу для руху.

Серед уподобань: «Емоційний інтелект» Деніела Гоулмана, «Витри шмарклі, подруго» Рейчел Голліс, «Колишні» Наталії Краснової, «Доставка щастя» Тоні Шей, «Бог завжди подорожує інкогніто» Лорана Гунеля. Остання книга користується популярністю постійно.


У матеріалі використано світлини героїнь та авторки тексту

Вікторія НАЗАРУК

Коментарі
24 вересня
Сьогодні
Вчора
22.09.2020
21.09.2020
Топ оголошення
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю