Ангели на щиті: у Костополі рідні загиблих захисників об’єднатись у громадську організацію

22 Травня 2024, 17:19
Рідні загиблих захисників із Костопільської громади 3797
Рідні загиблих захисників із Костопільської громади

Аби легше пережити біль втрати, дружини загиблих військовослужбовців із Костопільської громади об'єдналися й створили громадську організацію «Анголи на щиті». Об'єднання спеціалізується на всесторонній підтримці рідних полеглих воїнів, а також на меморіалізації пам'яті тих, чия війна уже скінчилася.

Очолює організацію дружина полеглого захисника із міста Костопіль Олександра Павловського Леся. Жінка зізнається, громадська діяльність дала їй сил, аби рухатися по житті далі. Детальніше про це вона розповіла журналістам видання Район.Рівне.

***

В мирному житті Леся Павловська разом із чоловіком займалися бізнесом. Свою справу стали розвивати одразу після одруження: робили корпусні та садові меблі з дерева, розвивали ресторанну сферу.

«Ми зустрічалися із 17 років. Виросли в одному дворі, я його проводжала в армію, зустрічала… На роботі ми теж завжди разом – окремо ми не були ніколи», – пригадує Леся.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр намагався бути корисним у місті – допомагав наповнювати піском мішки, «вкутувати» ними кисневі балони в місцевій лікарні, варив протитанкові їжаки, робив коктейлі Молотова... За два тижні по тому пішов до війська. Рідним про своє рішення нічого не сказав.

Леся досі до найменших дрібниць пам'ятає вечір 10 березня 2022 року. Тоді чоловіку подзвонили з військкомату й сказали збиратися. Він взяв сумку, з якою повернувся зі строкової служби, й став спаковувати її. Так дружина, власне, й дізналася, що Олександр вирішив зі зброєю в руках боронити країну.

«Він був таким, що нічого не розказував. Я й нічого не знала про його перебування у війську. Лише в червні дізналася, що бойові завдання він виконував у ізюмських лісах на Харківщині аж до звільнення міста. Саша – розвідник. Іноді він по кілька днів не виходив на зв'язок, але я завжди відчувала, що з ним все добре», – каже Леся Павловська.

Жінка зізнається, коли після звільнення Ізюму чоловік вперше вийшов на зв'язок, плакав у слухавку. Їхній підрозділ тоді зазнав великих втрат. Зайшовши ж у місто, від побаченого холонула кров – їхати танками українським військовим доводилося по тілах окупантів. Російські бойовики не забирали своїх загиблих.

Після Харківщини Олександр Павловський брав участь у звільненні Лиману. Отримавши підозру на контузію, військовий потрапив ненадовго додому.

«Після того, як Саша поїхав, він вже дуже рідко виходив на зв'язок… А за місяць після приїзду загинув… Коли мені подзвонили й сказали це, від шоку поклала слухавку. А потім думаю собі: «А де ж він? Як його звідти забрати?», – пригадує Леся.

Олександр Павловський загинув 6 листопада 2022 року поблизу села Площанка Луганської області. В бою поранили його побратима. Коли пораненого виносили, хлопців обстріляли з танка. З шести бійців п'ятеро загинули.

«Побратим, що вижив, – із Сарненського району. Ми спілкуємося досі. Мені важливо було знати, чи нічого Саша перед смертю не казав, і чи не важко він помирав? В морзі побачила, що чоловік помер миттєво – в нього були відкриті очі. Він отримав осколкове поранення в сонну артерію в шию», – продовжує дружина загиблого бійця.

***

На створення громадської організації Лесю надихнула рівненська волонтерка Тетяна Роменюк. Після загибелі чоловіка жінка приєдналася до спільноти «Діти героїв Рівненщини», куди волонтерка надсилала різну тематичну інформацію.

«Там спілкувалися між собою дівчата зі всієї області. В нас же містечко не велике, я й подумала: чому б не створити подібне в нас? Тоді я шукала психологічного порятунку. Після загибелі чоловіка, я наче втратила половину себе, впала в депресію, не знала, що робити далі. Разом із тим усвідомлювала, що треба рухатися далі. В цій же рівненській групі познайомилася з дружиною ще одного загиблого бійця з нашої громади, стали спілкуватися приватно. Вона підтримала мою ідею. Поступово до нас приєднувалися й інші дружини, мами, сестри», – пригадує костопільчанка.

Аби запросити до свого товариства людей, які втратили на війні рідних, Леся стала просити їхні контакти по різних установах. Аж якось соціальна менеджерка порадила жінці створити не просто спільноту в месенджері, а зареєструвати громадську організацію. Пояснила, що дає таке об’єднання, як пройти юридичні моменти. Так, Леся Павловська та ще троє жінок утворили громадську організацію «Ангели на щиті».

Організація спеціалізується здебільшого на моральній підтримці рідних загиблих захисників. Тут їм надають юридичну та психологічну підтримку.

«Також я моніторю дані про різні групи підтримки загиблих, дитячі фонди, поїздки й скидаю це все дівчатам в чат. Перш ніж надіслати їм ту чи іншу форму на реєстрацію, перевіряю сама, чи вона безпечна. Багато дружин і дітей скористалися такими фондами підтримки  змогли відпочити і отримати психологічну допомогу. Іноді дівчатам треба надати якусь звичайну побутову консультацію: де замовити гравій на могилу, що робити, коли порвався портрет чи прапор… З кимось треба піти в поліцію, бо гроші з картки зникли, з кимось в банк – просто, бо так людині спокійніше, коли вона не сама», – розповідає Леся Павловська.

***

Нещодавно за ініціативи громадської організації «Ангели на щиті» в Костополі заклали камінь під майбутній меморіал слави. Його планують облаштувати на площі Грушевського, адже тут розташовані чимало установ й місце – людне.

«Ми розуміємо, що меморіал буде не скоро й нам однозначно треба буде чекати закінчення війни. Адже є зниклі безвісти – вони також захисники й, на жаль, велика ймовірність того, що багато з них таки загинули. В меморіалі повинні бути вписані прізвища абсолютно всіх, хто поклав своє життя за незалежність нашої країни», – пояснює жінка.

Проєкту майбутнього меморіалу наразі ще немає. На додаток, Леся зізнається, члени підшефної їй організації ще не уявляють, яким би хотіли бачити його. Під час однієї із зустрічей виконувач обов'язків міського голови Давид Дідух пообіцяв жінкам, що міська рада буде допомагати і консультувати, щоби ті допомогли реалізувати задум.

Леся Павловська додає, що зараз також не готові сказати, чи на майбутньому меморіалі слави викарбують імена лише бійців із Костопільської громади, чи зі всього колишнього Костопільського району.

«Тут нюанси: є випадки, коли хлопці жили в нашій громаді, але не були тут прописані – відповідно, офіційно вони є вже з іншого округу. Хоча родина живе в Костопільській громаді, тут вони поховані. Тому це дуже тонка тема. Швидше всього, це питання вирішуватимемо на спеціальній комісії. Але зараз про це ще не думаємо – зарано», – продовжує очільниця громадської організації.

«Ми дуже просили міську раду, аби оновили портрети наших захисників. На старих варіантах, окрім фото, дати народження та смерті нічого не було. Ми ж хотіли, аби відомостей було більше. На нових банерах вже розповідається про те, де військовий служив, за яких обставин загинув», – каже дружина загиблого воїна.

Наразі рідні полеглих воїнів планують організувати ще одну соціальну акцію – матері вишиють на рушнику імена своїх загиблих синів. Цей рушник передадуть в місцевий краєзнавчий музей. Тут працює виставка речей полеглих захисників України з громади.

«Скажу, що ми не маємо якихось далекоглядних планів на те, що ми плануємо робити. Буває, з’явиться ідея – обговоримо її у своєму чаті, робимо. Зараз мені хочеться організувати якийсь захід для тат наших загиблих хлопців – адже їм чомусь завжди найменше уваги, а вони ж також пережили втрату», – резюмує Леся Павловська.

 

 

 

 

Коментар
21/06/2024 П'ятниця
21.06.2024
20.06.2024