Гендерні окуляри в школі, або Чому для Рівненщини важливе просвітництво

22 Жовтня 2020, 09:59
2567 Джерело: freepic

Гендер, гендерна культура, гендерна дискримінація – поняття, котрі для багатьох досі залишаються мало зрозумілими та неприйнятними. Попри зростання інтересу до теми, впровадження та розробку відповідного законодавства, появу літератури з цих питань, ми часто мимоволі транслюємо стереотипи, коли звертаємося до колег зі зменшено-пестливими словами або змушуємо когось поводитися звично до усталених стереотипів.

Починаючи з дитячого садочка і до професійної реалізації, наша поведінка  відтворює стереотипні уявлення про жінок як підлеглих, залежних, таких, якими зручно керувати, котрі не потребують професійної реалізації. А чоловіків натомість сприймаємо як тих, хто прагне. Багато хто навіть не усвідомлює, що транслює гендерні стереотипи.

«Порівняно віднедавна ми обережно почали впроваджувати гендерний підхід у освіті. Тобто індивідуальний підхід до прояву своєї ідентичності, що дає більшу свободу вибору, самореалізації, сприяє гнучкості, дозволяє по-різному поводитися», – зауважує  науковиця, дослідниця гендерних питань Марія Петрушкевич.

Марія Петрушкевич
Марія Петрушкевич

 

У школах гендерні питання не часто озвучуються, хоча є Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», отже логічним виглядає порушення подібної тематики.

Восени у різних містах України стартував проєкт «Гендерні окуляри в школі: молоді журналістки діляться досвідом із учнями та ученицями». Ініціювали його активістки громадської організації «Асоціація «Жінки в медіа» та  ГО «Жіночі перспективи».

«На сьогодні організація «Жінки в медіа» об’єднує 1000 журналісток і медіаексперток, які підтримують гендерну рівність. Це – дівчата і жінки з різних регіонів України та різного віку. Ініціативна група саме цього проєкту – це молоді дівчата 20–26 років», – розповідає координаторка проєкту, правозахисниця Єлизавета Кузьменко.

Єлизавета Кузьменко
Єлизавета Кузьменко

 

Метою створення й діяльності організації «Жінки в медіа» є об’єднання жінок, які працюють у медіа для утвердження гендерної рівності на двох рівнях: рівність усередині медіа (рівні можливості та ставлення, рівний доступ до посад) та рівність у медійному контенті, з особливим акцентом на боротьбі із сексизмом, а також забезпечення лідерства і необхідних ресурсів для захисту прав і можливостей жінок у всіх сферах життя. Організацію створили медіа-активістки, що мають значний досвід роботи в медіа та хочуть викорінити сексизм із медіа-сфери задля подальшого сприяння гендерній рівності в Україні. Закономірно, що активістки вирішили працювати з учнівською молоддю, аби ідеї гендерної рівності поширювалися та були сприйнятими на різних рівнях.

Географія проєкту – це Київ, Львів, Татарбунари (Одеська область), Ужгород, Волинська область, Дніпро, Кропивницький, Черкаси, зараз доєдналася також Рівненщина.

«Основна ідея – це поширення гендерної рівності в школах та сприяння дівочому лідерству через залучення молодих журналісток, які практикують фемінізм до спілкування та навчання у форматі «рівний рівному» із учнями старших класів, а також спільне виготовлення контенту», – додає  Єлизавета.

Під час проєкту журналістки, котрі поділяють ідеї фемінізму, діляться своїм досвідом зі школярами та школярками, розповідають, як прийшли у професію, коли і як почали практикувати фемінізм, чому важливо, щоби медіа виробляли контент без сексизму та дискримінації, як зробити журналістський матеріал гендерночутливим, чому важливо дивитися на світ через гендерну оптику. Окрім того, як практичний компонент вони пропонують учням та ученицям створити «Шкільну газету» на тему фемінізму і гендерної рівності у форматі відео для ТікТок.

Координаторка проєкту наголошує, що зараз в ТікТоці багато вірусного беззмістовного контенту, тому важливо показати молоді, котра туди приходить, як можна говорити про цікаві і важливі речі навіть у такому форматі.

Своїми враженнями від участі у проєкті поділилася Яна Бабак, журналістка із Кропивницького:

«Мала нагоду представляти у Кропивницькому науковому ліцеї проєкт «Гендерні окуляри в школі: молоді журналістки діляться досвідом з учнями та ученицями», що створений Асоціацією Жінки в медіа за підтримки Центр «Жіночі перспективи». У рамках цього проєкту в 10 містах України проводяться відкриті уроки для поширення ідей гендерної рівності. Мені надзвичайно пощастило з класом, де я проводила урок. Розраховувала на два уроки, а вийшло три», – каже Яна Бабак.

«Отримала задоволення від того, що молоде покоління позбавлене дрімучих стереотипів та не приймає гендерної дискримінації. Чесно кажучи, готувала себе до протилежного. Але виявилося, що подекуди вже вони можуть учити нас прийняттю та рівності, а не ми їх. І це не може не радувати! Тож тепер у мене є свій улюблений 10-А».

Наприкінці жовтня такі відкриті уроки заплановані також на Рівненщині.

Актуальний подібний проєкт також із огляду на нинішні передвиборчі реалії. Найновіші дані незалежного моніторингу, що проводиться за підтримки Ради Європи показали, що тема «Гендерна рівність у політиці» в трійці найменш обговорюваних у регіональних онлайн-медіа разом із темами «Національні меншини» та «Крим». Зокрема, лише 9 матеріалів із майже 18 тисяч проаналізованих були присвячені обговоренню збільшенню політичної участі жінок. Дані моніторингу свідчать про те, що жінки досі лишаються меншиною в медійній сфері.

Алла Максимчук, журналістка-розслідувачка із Рівного, проводила такий урок у Оржівському ліцеї, де колись навчалася сама.


 

«Про гендер, дискримінацію і сексизм я дізналася в університеті. Там почала вивчати питання нерівності в професії. Вже будучи журналісткою, використовувала в своїх текстах фемінітиви. Редакторка першого ЗМІ, де я працювала, постійно виправляла їх. Це були 2014-2015-і роки», – розповідає  Алла.

«Прийшовши на роботу до «Четвертої влади», ми з заступницею головного редактора дійшли спільної думки, зокрема, і щодо вживання фемінітивів, і щодо розуміння фемінізму, питань гендерної рівності. Розповідаючи про рівність школярам і школяркам, я дізналась, що в половини класу  інколи вдома готує тато – це вже певний прогрес у розподілі домашніх обов'язків. Коли я навчалась у школі і говорила про хатню роботу з однокласниками, тати готували їжу у двох-трьох людей. Сьогоднішня розмова мене дуже потішила. Школярі вже знали, що таке гендер і запитували мене про фемінізм, я про це в їхньому віці не чула. Тому політика гендерної рівності в Україні поступово, але все ж просувається. А наприкінці уроку ми навіть зняли невелике відео для ТікТоку. Сподіваюся, когось воно наштовхне на роздуми», – ділиться враженнями Алла.

Світлина з уроку Алли Максимчук
Світлина з уроку Алли Максимчук

 

Не помічаємо жінок у медіа, не помічаємо їх у побуті. Очевидно, що пройде чимало часу, доки ми будемо не тільки говорити про рівність, але й відчувати її на різних рівнях і не оцінювати інших за шаблонами, придуманими не нами. Тому роль просвітницьких заходів у цьому процесі надважлива.

***

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми,  що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

 

Підготувала  Вікторія НАЗАРУК

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024