Чорний кіт, затишок та книги: як працює бізнес із Херсона в Рівному

У центрі Рівного, який легко впізнати за великою спорудою драматичного театру, можна зустріти частинку Херсона. За кілька кроків від головної вулиці розташовується «Затишна книгарня» – простір на 240 квадратних метрів з безмежними панорамними вікнами.

Це вже друга локація книгарні — власники вирішили її розширити, але змогли зберегти особливу атмосферу. Вона трішки містична через чорного кота на вивісці та такого ж чорного кота, якого зустрічаєш на вході. Він дрімає в мʼякому лежаку на окремій полиці стелажа, який щільно заповнений книгами. Хоч заклад нещодавно переїхав в новий простір, все здається давно обжитим.

Співвласник книгарні Михайло Новицький відривається від роботи з товаром і проводить екскурсію, одночасно встигаючи керувати справами. У новій локації значно вільніше, є зони для найменших відвідувачів, дитячі меблі з наборами для малювання та мʼякі пуфи для відпочинку.

Окрема зона приміщення звільнена від вітрин для проведення івентів.

«Якраз нещодавно провели автограф-сесію Каті Бльостки», – розповідає Михайло та показує у внутрішньому офісі велику кількість стільців для подібних заходів.

До розмови долучається його дружина Вікторія та подружжя занурює в історію своєї справи від самого початку.

З Херсона – до Рівного

«Наше життя розвернулося на 180 можливих градусів. І напевно, кожен українець пам'ятає 24 лютого 2022 року. Я цей день пам'ятаю, в мене він почався о 4:00 ранку і закінчився десь приблизно о 2:00 ночі», – згадує початок повномасштабного вторгнення Вікторія. 

Родина Новицьких в пошуку безпечного місця рушила на захід України. Оскільки Вікторія народилась на Рівненщині, вони знайшли прихисток на її малій батьківщині. Символічно, що в багажі знайшлося місце для особистої бібліотеки жінки, цінні екземпляри з підписами авторів так само рятувалися від війни.  

Однак вивезти весь свій бізнес сімʼї не вдалося, подружжя навіть не думало, що виїжджати з Херсона прийдеться надовго. Новицькі багато років присвятили видавничій справі та журналістиці.  

Вікторія була головною редакторкою газети «Дебют», а Михайло керував відомим видавництвом і однойменною газетою «Гривна». Релокація бізнесу не вдалася, тому облаштувавшись на новому місці, парі прийшлося замислитися над майбутніми планами. 

Початок нового розділу

На початку літа 2022 року подружжя прийняло рішення розпочати нову справу – відкрити книгарню. Вони підготували проєкт бізнес-плану та вже в грудні подали заявку на отримання гранту за програмою «єРобота».  

До початку нового року бізнес-план схвалили, але грантові кошти не надійшли вчасно. Це стало одним із перших викликів, оскільки роботи вже розпочалися. На той момент затримки у два-три місяці були відчутними, адже підприємці вже мали зобов’язання щодо оренди та замовлення товарів.  

«Не всі розуміють, але грантові кошти можна витратити на закупку обладнання, а не товару. Тобто ось ці гарні білі стелажі куплені за кошти програми, а ось сам товар ми закупили зі своїх збережень. На мою думку, не маючи нічого, взяти та й відкрити бізнес – дуже складно. Ось, візьмемо інші сфери, наприклад, для кавʼярні кавомашину купиш, а зерна кави вже ні, станок для пошиття придбаєш, а саму тканину за свої ресурси купуй, так само з витратами на рекламу. Наш досвід допомагав написати якісно план, але навіть найкращий план не допоможе вести бізнес так, щоб вистачало коштів виконати свої зобов'язання, виплатити заробітну плату та ще отримати прибуток», – розповідає про інші виклики підприємець. 

За словами Михайла, для чинних підприємців важко досягнути окупності справи. А для тих, хто лише має намір розпочинати свою справу, немає доступу до стартового капіталу.

«Відсутність доступних банківських кредитів з низькими відсотками змушує людей шукати гроші самостійно, позичати у знайомих, продавати майно, що у тебе там є. Без власного капіталу, грантових 250 тисяч гривень нам було б недостатньо», – розповідає чоловік.

Наразі у книгарні вже працює три продавці – Вікторія особисто займається найманням працівників, проводить співбесіди та займається маркетинговою діяльністю.

«Штат збільшився на одну людину, коли переїхали у більше приміщення. Ми заморочилися форматом співбесіди, ставили дуже багато питань. До речі, одне з питань стосується котів, ми спеціально брали на роботу людей, які їх люблять. Це допомагає зберігати ось цей вайб затишку», – ділиться співвласниця книгарні.

Подружжя Новицьких

Нові виклики

Попит на грантову допомогу зберігається. За даними Рівненської обласної військової адміністрації, Рівненщина належить до четвірки регіонів в Україні за кількістю реалізованих проєктів за програмою «єРобота» у 2024 році. Серед найпопулярніших сфер використання грантів:

• оптова та роздрібна торгівля,
• ремонт автотранспортних засобів,
• організація харчування,
• переробна промисловість.

Отримання мікрогранту доступне для людей без досвіду підприємницької діяльності, однак обов'язковою умовою надання коштів є створення 1-2 робочих місць залежно від суми гранту.

Читайте також: Ринок праці Рівненщини: виклики, можливості та підтримка молоді в умовах війни

Ринок книгарень України швидко поповнювався новими гравцями у 2022-2023 роках внаслідок прийняття низки законів щодо стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження.

Однак державна підтримка не є послідовною. Власники книгарні, навіть ініціювали петицію з вимогою спростити малому бізнесу доступ до державних програм підтримки – «Національний кешбек», «Зимова єПідтримка» та «єКнига».

Проблема в тому, що нинішні правила участі фактично відсікають книгарні малого бізнесу, адже вони працюють на спрощеній системі оподаткування, тоді як доступ до програм мають лише великі компанії з бухгалтерами в штаті.

Через це покупці, які отримали цільові кошти на книжки, часто не можуть витратити їх у своїх улюблених місцевих книгарнях. Особливо критично це для невеликих міст і сіл, де працюють переважно малі підприємці.

У петиції власники книгарні закликають уряд дозволити участь малого бізнесу в держпрограмах і спростити технічні вимоги, які наразі є непідйомними для підприємців. Станом на 5 лютого 2025 року петиція зібрала лише 79 голосів.

Інші правила роботи диктує і сам ринок. Вікторія розповідає, що вона та Михайло вчилися працювати не тільки у новому місті, а й з новою аудиторією.

«У нас покупці – молодь. Дівчат, я думаю, все-таки відсотків 80-90 у віці 15-25 років. Аудиторію для соціальних мереж ми набирали власними силами. І я до останнього таргет тримаю в запасі. Ми жодного разу не робили реклами, тому з підписників у нас 100% наша аудиторія. Нема жодного накрученого, це всі люди, які самі нас знайшли та підписалися. Пробували рекламуватися на місцевому радіо, та все ж молодь його зараз не слухає активно, зосереджуємося на Інстаграмі та сарафанному радіо», – каже Вікторія.

Обидва співвласники залучені в «операційці», Михайло відповідає за технічну частину, а Вікторія використовує особисті звʼязки з видавництвами та відстежує запити клієнтів.

«Я звикла орієнтуватися на нашого читача. Якщо вже до мене 20 людей за день зайшли та запитали про книги видавництва «Віхола», я одразу замислююся про співпрацю з ними. Я особисто відвідую важливі книжкові події як Книжковий Арсенал чи Львівський Форум видавців, тому слідкую за новинками та трендами, щоб на полицях були представлені книги на будь-який смак», – розповідає жінка.

Затишний концепт і соціальна діяльність

Вікторія згадує, що під впливом книги «Абрикосова книгарня» ледь не назвала книгарню теж «Абрикосовою». Але врешті на логотипі зʼявився чорний кіт, а книгарню назвали «Затишною».

Символічно, що до дверей нового приміщення швидко прибився чорний кіт, якого відвідувачі часто запускають всередину – подружжя сміється, що місцевий улюбленець відпрацьовує корм, приводячи до книгарні клієнтів.

Турбуючись за новий простір, Вікторія та Михайло часто згадують про дім і співпрацюють з соціальними проєктами, наприклад проєктом «Книга на фронт» від «Культурного десанту».

«Також ми робили збір книжок для дітей Херсонщини, для бібліотек теж збирали. Але складно зі звітністю, людина, яка прийшла, купила книжку, хоче бачити, куди та книжка потрапила. А нам, як проміжній ланці, важко відстежити, куди ті книги пішли чи насправді книгу змогли передати дитині. Надаємо перевагу тим проєктам, де є цільові збори та відкрита прозора звітність», – пояснює Михайло.

Подружжя сповнене рішучості розширювати співпрацю та мріє, щоб у Рівному розвивались локальні ініціативи, які сприяють популяризації місцевого бізнесу та авторів.

«Триматися не легко, росте ціна на все, починаючи з податків, закінчуючи орендою. Зараз книги здорожчали, порівняно з тим, як було два роки тому, рівно вдвічі. Тобто ми починали продавати Агату Крісті за 120 гривень, вона зараз – 250», – доповнює Вікторія.

На її думку, в місті не вистачає ініціатив, які б залучали охочих відвідувати мистецькі події чи книжкові виставки. А попит на подібні івенти є.

«Насправді, коли Катя Бльостка була в Рівному, ми були першою книгарнею, в якій провели івент. До нас прийшло понад 100 людей, тому думаю, відвідувачі будуть зацікавлені подібними офлайн-подіями», – впевнена Вікторія.

Про можливе повернення додому подружжя говорить з болем.

«Херсон просто руйнується на очах. Наш офіс зруйновано, нещодавно був приліт у квартиру. Нема куди вертатися, безпекова ситуація не дозволяє про це говорити», – розповідає Михайло.

«Якщо це зміниться і будуть створені умови для безпечного повернення людей і бізнесу, звичайно наша думка зміниться», – додає чоловік.

Як представники малого бізнесу України, вони з чоловіком точно знають, наскільки складно щоразу адаптовуватися до нових викликів часу. 

«Нам не вистачає сонця», – з тугою за Херсоном каже Вікторія.

І як вимушені переселенці сумують за звичною південною погодою, рідним домом і всім, що залишилось там. Але те, з яким теплом вони зустрічають юних читачів Рівного, вкотре доводить, що світло у кожного всередині. 

Читайте також: Зі Скадовська – до S.T.A.L.K.E.R. 2: як Ілля Бут долучився до створення легендарної гри